Роман Мезенцов

Сіла якось Лелека

Сумна була до жутті

Біля неї сова була

Не знаю,чи розумна,чи тупа

Але вона була.Да точно була.

І Лелека каже

Може навіть кричить.

-Нащо житть якщо я сенсу не знаю?

Нащо мені терпіть?

Нащо мені це все робить?

Ось ти сова,ти просто спиш,і нічого тобі не потрібно,а я лечу і я втомилася.

Нащо я це все кажу,якщо не виходить те що я хочу?

А сова не зла була від слів лелеки

Сова тільки сенс життя зрозуміла

-Добре Лелека,скільки ти вже летиш?

-Рік,а може 2

-Я летіла років 5 і то не долетіла

Тому Лелека,не журись,а далі лети.

Кожен може кричать:

Нащо житть якщо я сенсу не знаю?

Нащо мені терпіть?

Нащо мені це все робить?

Але не кожен може це все зробить.

Лелека сові не повірила і далі собі сиділа,а сова з болю но долетіла.

І сам не знаю хто я?

Може лелека,може сова

І що хотів я цим казать,

Теж треба мені це перечитать.

Разів 5 перечитав і біль від Сови

Я Вспіймав.

В кожного з нас, є свої світи

І іноді ми хочемо втекти туди

А коли тікаєм, хочемо знову

Повернутись в рідні Кропивницькі степи

Коли ми в своїх світах

Ми не помічаєм, і нас накриває страх

Хоча думали ми як ідеально жити і піти

В своєму світі

Я розумію і сам туди тікаю

Але встигаю

Повернутись сюди

В нервові, важкі часи

Щоб нервові і важкі часи

Змінити на веселі і спокійні дні

Щоб я більше не боявся комусь підійти

І від страху краху від нього втекти.

Щоб в цьому світі любили, кохали

А не тікали.

2024 роки

Більш важкі ніж були

Іду по вулиці

Бачу минулі фонтани кохання

Стоять будівлі, якщо вони ще не знищені

Гарне цвітуче місто

Тепер під сирім, отруйним димом

Тепер навіть птахи

Пролітають наші парки

Діти які раніше грали в футбол

Тепер розуміють значення слова терор

В нашому місті троє живих

Хоча населення одне з найбільших

Світло вимикають 6 разів на день

Хоча сонце світить тиждень

Не тільки люди, а навіть собаки втекли

Щоб не чути клятої проблеми

Але я не собака

Я не втікач

Там де стояв

Я там і буду стоять

Тому поки жив я

Місто стоїть моє до кінця

Поки місто стоїть до кінця

Фонтани кохання чекають свого бійця

Не треба казати мені про своє минуле

Якщо я маю своє майбутнє

Не треба казати про себе

Якщо не знаєте мене, джентльмене

Не треба казати за кого ти

Коли в руках в тебе автомати

Не треба казати хто добрі, а хто злі

Якщо вони уже безкрилі.

Не треба розповідати про своє кохання

Я маю своє існування

Не треба казати свої цілі

Я вже не можу тебе терпіти

Не треба казати хто вони

Таких як вони мільйони

Не треба це все казати

Я втомився повторювати

Не треба казати що цінуєш мене

Я все знаю про тебе

Цінують ті, кого знають мої думки

А мої думки німі

Їх важко почути

І неможливо відчути

Ти їх не чув, не відчував

Тому просто від правди тікав

Не тікай, не біжи

Просто спокійно від мене піди.

Хтось вибирає смерть

Хтось бере день

Чого ночі тепер темні

А дні такі злі

Хто тримав мій район

Кажуть химери вночі

Тікаючи в парки

Люди перестали жити

Виживання почало тримати новий сенс

Де щебетання птахів

Де звуки яких я чув років 15 назад

Де моє сумління

Ми глухі

Ми німі

Зараз не самостійні

Кого я кохав

Кохав людину яка не кохала мене

Кого я запрошував в свій світ

Людину емігранта

Не я не хочу кохати

Не життя відбирає у мене її

Люди і чужі думки

Поглинають її в свої темні світи

Ржаві і страшні країни

Навіть ліки не допоможуть мені

Заспокоїти її

Але вона може заспокоїти мене

А потім може сама відпочити

Але поки всі в ржавих світах

Я почав блукати і помічати

Я нікому не потрібен

Мене ніхто не чекав

Кохання втекло

Але мої поштовики

Доставили кохання мені

Але не взаємні у неї до мене думки

Нехай буде це знать

Двох дівчат я кохав

Я їм казав

Правильно робіть свої фігури

А думка як голос кричав

Я вас кохав

Солодкий травень

Холодні дощі

Солдати ідуть

Спокій у душі

Але тут наказ

Холодний і жорстокий

Плакати всі будуть потім

Ти друга мав?

Так мав

Ну скоро можеш побачити

Каже генерал сумно і тривоги

Наступний день

Сонця від диму нема

Знищені гектари і поля

Тримає лопату солдат

Його сльози течуть на шеврон ,,Брат”

Солдат не може ридати

Йому треба зброю в руках тримати

Як можна співать

Коли нема солдат

Як можна дух тримати

Коли солдатам можна не дихати

Як дивитися в щасливі очі матері

Коли сина вона вже не зможе побачити

Як можна…?

Як…?

Як закінчити сумні куплети

Про війну і солдат

Коли не треба такого писати

Коли люди будуть жити, а не виживати

Кохати і любити

Коли солдати

Повернуться назад

Щоб казати і говорити.

Не плач

Чуєш,не плач.

Не плач коли ти це читаєш і не плач тоді коли ти це слухаєш.Не плач!

Плаче той хто вже мертвий

А ти це читаєш,тому ти живий.Не плач.

Риба не плаче коли тоне

Небо не плаче коли блискавка б'є

Плаче той,хто зробити нічого не встиг

А ти ще можеш створити те,те що ти хотів.

Агов,чуєш?

Це мають почути всі.

Старі,молоді і діти і діди.

Плакати не треба коли хтось помер,

Відпусти його,хай він вже долитить.

Плач тоді коли не встиг і помер нікому не потрібен.

А ти живий,тому не плач,і іди роби,роби,роби

Бо ти живий

Живі не плачуть,

Плачуть ті хто вже нічого зробити не може і зрозумів він що програв життя.

Ворог не плаче коли вбиває

Кіт не плаче коли пташку їсть

Тому не плач, а живи

Живи а не виживай.

І пам'ятай-не плач, не плач, не плач.