Rothaarig

і найбільші секрети минулих далеких днів

проливаються кров'ю на шрамовані губи

я скажу тільки те що належить мені одній

не кохай мене доки нас обох не погубить

той вогонь із обітниць страшних непорушних клятв

що їх кожен із нас удосталь вже встиг надати

прислухаєшся а душа не для тебе а для

хлопчика що трохи схожий очима на матір

я не вірю тобі я пограю з тобою в гру

дістаю швидко шахи та хотіли не це ми

я хотіла тебе врятувати тому помру

пішаком походити вберегти офіцера

у кохання війні перемога шкодує жертв

доки бачу чорні мов смерть заплакані очі

як змогла досягнула мети твоя протеже

а ти мені смерть на початку шляху пророчив

Не дивися, не згадуй, за мною не вештай кімнатами.

Не з'являйся в тумані приводом для тривоги.

І як сніг, ще торішній, твої сліди замітатиме,

На поріг не ходи, щоби я пам'ятала тебе живого.

Дістаю папірець той, де рядками правда рясними вся,

Тут написано досить, і кожне слово - грати:

"Я тебе не кохав, але ти мені завжди снилася.

Мені жити б з тобою довго, і точно не помирати"

На останній межі між щастям перемоги і розпачем,

Де заплаче дощем забута на зиму осінь,

Бачу я силует, і він навіть не твій, а просто чийсь.

Так суворо дивиться та мовчить, неначе не вірить зовсім.

Іронічно всміхатися на побажання загинути.

Та у всіх дзеркалах бачити втомлені очі.

Замість звуку металу, твої цінувати вигини.

Ти давно неживий. Засуджуєш чи ...Чого ти від мене хочеш?

Відшукай мене швидше серед гострих шпилів.

Вбий безжально, пост мортем залиш на столі.

Поцілуй його так, щоб і я в потойбіччі зомлів.

Заквітчай. Пройде час – перетвориться все на пил.

Візьми іграшковий свій меч. Кусай долоні. Терпи.

На устах пошрамованих піниться кров.

Дорогим я вином пригощаю тебе на добро.

Не потрібні мерцям ні молитви, ні пізній жаль.

Помилуйся: по сердечних кайданах повзе іржа.

Поцілунки твої – отрута зміїних жал.

У мільйона початків, буде один кінець.

Я занадто лукавий і занадто не.

Не герой. Та не боляче це, а болить – то мине.

Не/весілля святкуй, бо в любові ти, пташко, сліпа.

Оселяйся у грудях, ребра квітами засипай.

Буде постіль, де б ми могли лежати удвох.

Та в кінці, я в терновому вінці, як Бог.

Сперечатися чи пручатися дуже дивно, бо

Добро завжди перемагає зло. Окей. Проте,

Важливо те, що я не стану батьком твоїх дітей.

сміюся невлад

ваша величносте

висипаю в долоні

вчорашній сніг

в ньому щось схоже на лавр

те червоне н

е кров зовсім ні

нехай ваше чуття на цей раз помилиться

вода стікає на ці

від морозів пошерхлі вилиці

щоб лишитися клеймом для наступних мерців

кривавим ластовинням

кати прийдуть по мою голову

і ви

робите вигляд

що не бачили мене голою

доки я роблю вигляд що ви живий