Пост мортем

Відшукай мене швидше серед гострих шпилів.

Вбий безжально, пост мортем залиш на столі.

Поцілуй його так, щоб і я в потойбіччі зомлів.

Заквітчай. Пройде час – перетвориться все на пил.

Візьми іграшковий свій меч. Кусай долоні. Терпи.

На устах пошрамованих піниться кров.

Дорогим я вином пригощаю тебе на добро.

Не потрібні мерцям ні молитви, ні пізній жаль.

Помилуйся: по сердечних кайданах повзе іржа.

Поцілунки твої – отрута зміїних жал.

У мільйона початків, буде один кінець.

Я занадто лукавий і занадто не.

Не герой. Та не боляче це, а болить – то мине.

Не/весілля святкуй, бо в любові ти, пташко, сліпа.

Оселяйся у грудях, ребра квітами засипай.

Буде постіль, де б ми могли лежати удвох.

Та в кінці, я в терновому вінці, як Бог.

Сперечатися чи пручатися дуже дивно, бо

Добро завжди перемагає зло. Окей. Проте,

Важливо те, що я не стану батьком твоїх дітей.