Roman Jazzwalk

Твої очі змінюють колір

Все залежить, який в тебе погляд

І чи навколо хвилюють речі

Я хочу вкусити тебе за плечі

В твої очі подивлюся знову

Там завжди все по новому

Там завжди усе по порядку

Я його тримаю на згадку

А коли його пригадаю

Моє серце на мить завмирає

Слова творчі лягають на душу

Та вином я це не заглушу

Ти стала принцесою чаю

Будеш проти, та я наполягаю

Випити філіжанку терпкого

І не подумай нічого лихого

Ти симпатична блондинка

А обличчя не мов намистина

А очі твої немов ясні зорі

Ведуть мій човен у темному морі

Розмова ведеться, а море буяє

Слова у вірші поволі сплітає

Душа радіє, я знову ожив

Чай в філіжанці майже остив

Котик хвостиком махає

Мишка тільки пробіжить

В хаті тихо, тільки чути

Як на ліжку дід пердить

Після весняного дощу - з'являються квіти.

А потім шукаєш кому їх подарити.

Після п'яного сексу - з'являються діти.

А потім не знаєш де їх подіти.

Після роботи - з'являються гроші.

А без них заводяться воші.

Після грошей - приходять проблеми.

І підсідаєш на крипто-валютні теми.

І тільки час здоров'я забирає.

Ні гроші, ні любов його не повернуть.

А дощ все ще повільно накрапає.

Напевно він все ж таки щось знає.

Дівчина з персиком на картині

Одної спекотно-погожої днини

Мені посміхнулась кокетно

Її намір сприйняв коректно

І усмішка збудила серце

І переповнило відерце

Віків чекання на любов

Що запалила мої кров

Старанно взявся за роботу

Неначе це було в суботу

Стікала фарба по мольберту

Зі свіжонамальованого букету

Усвідомити те, що ти поруч

Усвідомити те, що ти тут

Усвідомити те, що кохаєш

Та на віки забути про смут

І завжди пам'ятати про тебе

І радіти тому, що ти є

І любитися разом безмежно

Дарувати кохання своє

В день останній собі нагадати

Як проходило разом життя

Як бентежно тебе цілувати

Як співати про свої почуття

Дощ барабанить мелодію джазу.

Вечір без світла доводить до сказу.

На темній стіні твій образ малюю.

Насправді я дуже за тобою сумую.

У іншій знову побачив твій погляд.

Мені потрібен психологічний догляд.

А посмішка в небі далеко літає.

Її сонцесяйність воно приміряє.

Часу пройшло доволі багато.

Та почуваюся лише винувато.

Фрагменти тебе я мушу зібрати.

Щоб знову навчити серце кохати.

Без дотиків мене спокушаєш

Без дотиків нестримно кохаєш

Без дотиків зрозому зводиш

І тільки погляд невчасно відводиш

А я вдаю, що не помічаю

І навіть не налию тобі чаю

І навіть не проведу додому

Хоч і не спиться мені одному

Та раз я твій погляд спіймаю

І вперше запропоную тобі чаю

І вдруге проведу додому

Хоч і не заснути мені одному...

Вийшла на вулицю - дощ накрапає

Літніми днями таке часто буває

Погода мінлива, а настрій тим паче

Пестить краплинами тіло дівчаче

Дощ не вщухає - з тобою фліртує

На тілі твоїм картини малює

Невидима фарба донизу стікає

А щось всередині так ніжно палає

Хмари завершили свій ритуал

Відавши землі увесь арсенал

Усмішка з лиця усе не зникає

Такого дощу кожне тіло бажає