Дощ

Дощ барабанить мелодію джазу.

Вечір без світла доводить до сказу.

На темній стіні твій образ малюю.

Насправді я дуже за тобою сумую.

У іншій знову побачив твій погляд.

Мені потрібен психологічний догляд.

А посмішка в небі далеко літає.

Її сонцесяйність воно приміряє.

Часу пройшло доволі багато.

Та почуваюся лише винувато.

Фрагменти тебе я мушу зібрати.

Щоб знову навчити серце кохати.