Сергій Сорока

Не пишеться. Так, знову. Як завжди.

Синдром набутої бездарності поета.

Немає слів. Немає! От знайди.

Знайди слова, вартуючі естета.

Естет стоїть і носом наверне:

І рима не така, і такту гайки.

І, зрештою, поправивши пенсне,

Чкурне за руль своєї таратайки.

А ти стоїш, в руках твої вірші,

Вірші, що недостойні недостойних.

І думаєш - міняти їх мерщій?

Чи може кілька знáйдеться пристойних?

Нехай вже бісів генератор рим,

Бував в ходу, не кривайте душею,

І крали цілі строфи - менше з тим,

Це все на суд залиште емпірею.

Зате писав. Бо було, через що.

Бо було, чим ділитися зі світом.

Можливо, наші фрази - абищо,

Можливо - віділлються монолітом.

Я чекав весну,

І вона чекала,

Календар зігну,

Та цього замало.

Я дивився вслід,

Там піщані замки,

Як посходить лід -

Лишаться уламки.

Я їх полічу,

Аж дійду до сотні,

Засвічу свічу,

І змету в безодню.

Як пекучий віск,

Перейде на руку,

Не почуєш писк -

Не зроблю ні звуку.

Бо свіча це стяг.

Це моє знамено!

Я йому присяг,

Точно, достеменно!

Я пообіцяв,

Най які невдачі,

Ким би я став -

Вмру і не заплáчу.

Підійму свічу,

Осяйну уламки,

Мрію прокричу,

Простою до ранку.

Вранці новий день,

Освіти́ть безодню.

Зламки там лишень.

Отже - не сьогодні.

Найліпше завжди пишеться вночі,

Вночі усі поховані мечі,

Вночі все місто поринає в сон,

Вночі немає жодних заборон.

Вночі завжди навідують думки,

Вночі слова - продовження руки,

Вночі, мабуть, найкращий час для мрій,

Ти хто, стрілець? А може - водолій?

А може той, хто й мав би бути тут?

Ідейно - Гарт, душею - Аспанфут.

Цікаво є, наскільки ти естет.

Овва, пробач, скінчився інтернет.

Чого Сорока? Дивно, чи не так?

Такий простий і звичний псевдонім.

Я міг би розказати щось про Знак,

Але не надто петраю у тім.

Допитливий? Не дуже, аби щоб.

Хоч таємниці схожі до тенет.

Аби страшних уникнути хвороб,

Чужий не витягатиму скелет.

Кидаюся на всяке, що блищить?

Чи може, маю розум неземний?

Мене цяцьки приваблюють - на мить.

А знаю я, хіба що, що дурний.

То в чім секрет, нарешті, чи то пак,

Яким буде сьогоднішній урок?

Сорока я тому що - просто так!

А ще тому, що я люблю сорок.