Іванна Андрейків

І пахне хлібом моя доля,

І пахнуть квіти, джміль гуде.

То з неба дана була воля:

Хто і коли у світ прийде.

І пахнуть вишні, м’ята й рута,

А подих вітру змінює серця.

То ще Творцем закладена назавжди

Велична й геніальна простота.

Де колоски у полі достигають,

І вічна спрага хліба та води,

Хто родом звідси, добре пам’ятають:

Село — це місце раю й доброти.

Тут інше все: повітря і земля,

І добрі й щедрі поруч люди.

Село дає наповнене життя,

Яке ніколи нікому не забути.

І знову пахне хлібом моя доля,

В дитинство повертаюся завжди.

Старенька наша хата біля поля,

І огортають спогади крильми.

Той тихий вечір, бідність, простота —

Тоді вони нас ранили до болю.

Але загартувало нас життя,

Ми стали, мамо, сильними з тобою!

Де ж мої прикарпатські гори?

Де Надія, радість, любов?

Де Поділля широкі простори

І звучання простих молитов?

Все *лишилось* в моїй Україні,

Там і серце бʼється моє…

Так, як завжди було і донині,

Я любитиму рідне й своє.

Я оспівуватиму піснями

І писатиму про життя

Тих людей, які довгими вечорами

Малювали моє майбуття.

І розкажу у своїх віршах

Про красу тих добрих людей,

Бо немає ніде у світі

Таких щирих і гарних очей.

Тих очей, що дивились з любовʼю,

Дарували своє тепло,

Тих очей, що завжди зі мною,

Скільки б часу й води не стекло.

Я повернусь, моя Україно,

Бо без тебе згорає душа.

І за тебе стою на колінах,

Щоб ти квітла і в мирі жила.

- Іванна Андрейків

Сьогодні мала особливу тишу дня —

немов у паузі між нотами світання.

Душа спинялась на півслові, на краю

вірша, що ще не вийшов у зітхання.

Література надихає все ж —

в словах шукаю сенс і ніжність світу.

Коли в рядках співає серця стеж —

я вірю: навіть біль зростає в квіти.

Сьогодні мала особливу тишу дня —

слова злітали, наче птахи в небо.

Душа від того знову щось співа,

бо Бог говорить через букви теж до тебе.

- Іванна Андрейків

А синьо-жовтий буде завжди в моді,

Бо він пронизаний любов’ю і слізьми.

І серед багатьох, чужих народів..

Впізнаю, хто шукає рідні кольори.

Впізнаю очі, які плакали ночами..

І змушені тікати від війни,

Впізнаю тих, хто жовтими полями

Біг, щоб знайти ще сині кольори…

Впізнаю тих, кому щемить у серці пісня

Слова Малишка , Симоненка і Франка,

Впізнаю тих, хто підкидає жовте листя

І промовляє щире Слово Кобзаря.

Якщо зустріну то впізнаю,

Червоно-чорне українське полотно

Чи східного чи західного краю,

Радітиму, і звідки ви для мене всеодно.

Важливо, що ви родом з України!

Там де, піснями сповнена земля

Де чути нашу мову соловїну,

І синє небо зустрічає журавля.

Я волію літати як птах,

Мати крила міцні мов гранітні

І десь високо там в небесах,

Полетіти далеко за вітром…

Та щосили змахнути крилом,

Від землі відірватись далеко

Пролетіти над рідним селом

Так як часто літали лелеки.

І з пташиної там висоти

Подивитись на нашу країну,

Скільки лиха там і біди…

На тяжку українську руїну

У молитві звернусь до Отця

І попрошу закрити крильми,

То терниста дорога твоя,

Але ти Україно живи!

- Іванна Андрейків

Я полюбила простоту.

Й людей, які сміються щиро,

Їхню безмежну доброту,

І те, як бережуть Любов та Віру!

Я бачу як через любов,

Єднаються чужі в розмові,

І знаю, як далекими стають

Хто наче однієї крові…

Мені здається, простота -

Це найкоштовніша прикраса,

В душі блаженна чистота

І те, що родить щедро й рясно.

Я вибираю щире і просте,

Нехай воно буде не в моді,

Але для мене: цінне й дороге,

І віднайду серед чужих народів.

- Іванна Андрейків

Я не можу змінити цей світ,

Ні піснями, ні віршем, ні грою,

Не загоїти те, що болить.

Не розвіяти те, що стало журбою.

Я не можу спинити війну,

Дарувати надію чи радість.

І не можу вернути літа

Там де квітне ще юність, не старість.

І не вмію створити віршів рядки,

Щоб словами зцілити печалі

І не знаю де ваші думки,

Про які незвідані далі…

І не здатна ліків знайти,

Щоби душі полікувати

Але знаю куди вам прийти

І кому усе розповідати!

Знаю Бог, чекає на вас

Він дарує життя і надію,

І знаходить для кожного час

Там де Він - все квітує й радіє.

У хвилини жалю, у епоху війни,

Коли важко зібратись думками.

Любий друже, до Бога спіши.

І Любов Його буде хай з нами!

- Іванна Андрейків