СД

У залі чекання,

де запах — єдиний маршрут,

де пам'ять фасують у капсули, урни і дати,

висить, як ганжа, і заманює, на гачку.

усіх свого роду крилатих.

Збирайтесь, колєги! Вона випромінює транс —

це жовто-неоновий шлях у солодку нірвану.

Ми всі — ветерани, позаду — до біса трас,

і винагорода попереду в'яне.

Життя у коробці

Із пластику й люмінесцентного дроту

Доволі аморфне, з розваг:

Braindance та жратва-сурогат

Ти шарячись нетом

Побачиш омріяну бету

"Ерзац любов™"

Натиснеш "order" — час чекання на шоу пішов

Карбонове тіло і латексна шкіра

На матриці глюки, а дії за скриптом

Знімаю корсет, але їй все одно —

Ще 30 секунд: реклама казино

На записі голос задобрює

Розкидує бонусні оберти

Подібні моїй cybersluts

Схиляють змінити життєвий формат.

Пронизливий запах озону

Під рухи синхронні

Водночас цілункам

Розносить квартирою кулер

На шиї мигтить індикатор

"Low battery.

Please recharge."

Сприйнявши той gif як муляж

Сидиш обіймаючи латекс

Вирішуєш все ж почекати

Моменту падіння в підлогу

І звеш це

Чомусь

Любов'ю

Тут розповзлася пеня, наче пліснява по кутах,

Цифри в паперах ростуть, як хрущовки.

Месники йдуть — забиваю у двері останній цвях,

Щоб ці колектори хоч за стіною змовкли.

Тисне на вуха ця тиша — холодна і випрана,

Цей холодильник бісить та покрапує замість годинника.

У мене є парашут і моя «Україна»!

У мене є вихід і нема вибору.

Є право жити, яке собі виборю.

Є ще колектори — вже за моїми дверима.

Я розбиваю вікно — там свобода гола,

І протяг на кухню, як збовтана кока-кола.

Я розкрутив кола, злітаю вгору:

Ровер, вікно, парашут — порух.

Місто внизу, як велика брудна тарілка,

Вітер полоще сорочку і шорти.

Я не віддам ні копійки з мого кредиту!

Ну, незаконно — і шо з тим?

Ровер злетів, разом з ним — «Україна».

Економіка, шо там ще? Вже не галімо.

Ось,

перейшовши останню межу,

Я впав у траву

І лежу

Колеса гризуть європейський перон

Прямокутник заковтує речі

I’m pushing my life in this plastic prison

Яку спробуй-но заперечити

Кути не сходяться. L-блок — це гніт,

Він тисне на фото в старій рамці.

The screen of my phone is a thin glowing beam,

Що креслить маршрут голодранцю.

Zip-line заїдає, мов зуби об сталь

Залишився простір порожньо-гострий

The sky is a gray and silent canal,

Де я — лише куб, що шукає свій острів

Остання деталь не влізає в квадрат

Вона випирає мов кістка крізь шкіру

I'm clicking the button, all will be all right

Допоки валіза не вкриється пилом

Перон закипає. Між гуркоту колій

Я в тетріс-валізи свій дім впакував.

War is declared and London calling

Та ти вже давно у faraway town

Час од часу заходжу в собор головного мозку

Бароково-старий, трохи схожий на босхів

Перебуваючи у власній фабриці віри й манежів:

Немає змін — лише рухомі стіни у межах моїх безмежів

Конвеєр працює, біжить наче нежить

Навколо похилої із часом вежі

працює тут сивий Ґодо, продукує вогонь

перепон вогонь, пастви вагон

Я даю йому свічку, даю свіже печиво

Я лишаю до ранку його, чекати нема чого

він тут прижився, поряд з річкою

Мікро світ став для нього звичкою

Місцем печива й квартирою

Місцем торгів моєю вірою