ДАРІЯ ГЕРБЕРА

Я змінилась не поволі.

В пошуках іншої долі

Все що позаду то минуле,

Попереду невідане далеке.

В цій реальності від помилки до величчя один крок.

Ступаєш вверх чи вниз...

Одна дорога.

З ким спілкуватись,

Чому дивуватись.

Можеш не діяти.

Проходити повз...

Бо байдуже...

Чи рвати волосся...

Лиш би змінити то завтра!

А зараз чи тихо, чи криком.

Виборюєш місце під сонцем!

Посміхатись?.. Чи плакати?..

Вибір за тобою.

Ночі і дні.

Несамовито.

Наче крила мене несли, до небес.

Лиш тільки ти заговориш, пам'ятаєш полум'я, чи крижана вода?

Там де ти є, нема мене. Там де є я, там нема тебе.

Чому так? Саме так...

Бо зволікли, не знайшли.

Ту саму середину.

Де є я, де є ти.

Ми зустрілись не даремно.

Повернувся час назад.

Ти стоїш, лунає джаз.

Під пісні невідомих майстрів. Зачарована...

Я позаду, ряд від сцени. Бачу твої очі в дзеркалах.

Думка полетіла

Слово промовчить.

Ти ще не дозріла

Правду говорить.

Ти лишь тінь без права.

Розігралась мелодрама.

То дитяча травма.

Нецікава казка.

Та й актриса ти невдала...

Поетеса, чи майстриня.

Неладна компліментів.

Твої проблеми.

Крапля в морі.

Байдужість, холод та жорстокість.

Будь як всі. Система вад не терпить.

Перезавантаження.

Напрям свобода. Вибір. Щастя!

Виклик, сцена, сотні вогнів.

Маски на вибір, ти просто терпів.

Очі, погляд, два крила.

Книга нечитана. Це просто гра...

Нехай таємниця відкриє замок.

Зроби на зустріч один крок.

Залиш слід у душі, не терти думки про минуле. Відпусти...

Чуєш? Тільки вперед. Вір, надійся, кохай. Майбутнє чекає тих, хто не здався.

Пошепки, я прокричу

Знайти Тебе серед загублених облич.

Немає крил проте лечу

В обійми мрій, ти лиш поклич.

Очі не вруть.

Торкнувся круч,

І там на краєчку лиш погляд,

Ти зможеш все, хай всеодно, що каже страх.

Наступний крок, дай руку, бути поруч ти дозволь.

Лети, тримай, скажи хоч щось.

Не всеодно, не ти одна, впусти кохання, Дозволь любити тебе знов.

Збирала себе по крихтах, щоб побачити світ в якому є любов.

Відчути тепло, стискаючи теплі долоні, твої, такі близькі...

Шепіт на вушко, важливі слова.

Ти не сама і все буде добре.

Щодня, я бачу людей,

Які грають чужі ролі.

Вони одягають маски, для того - щоб

Не бути справжніми.

Нажаль так звикли, бо заради інших.

Те Що залишилось в серці - насправді існує.

Тихо, залякані, чи просто відкинуті долей.

Є завжди шанс змінити те, що здавалось би стало їхнім. Змінило почуття, відчуття себе.

Ні, тим стінам, ні тим фальшивим словам.

Ні, тій посмішці нишком, за якою сльози градом.

Ні, колючим тернам, терпіти біль - божевілля.

Впусти сонце в душу,

Дістань з полиці ту книгу.

Знайди те, що радіє очі.

Скажи важливі слова...

Обирай ким хочеш бути,

Вчись, якщо чогось не знаєш,

Шукай, рухайся. Будь впевнена,

Сильна. Вір, перемагай.

Бо це справді важливо.

Я не хочу бути правильною.

Я хочу бути вільною.

Хочу приймати рішення, і бути дикою.

На широких просторах можливостей.

Так для себе, ігоїстичною.

Занадто довго була зручною.

Для когось навіть істеричною.

Я жінка зі своїм характером.

Не зручна, не подушка, і не кобила,

Я маю власну думку, і мрії що дають крила.

Я ставлю перед собою цілі.

І йду до них, бо це справді важливо.

Я хочу за руку тримати тебе.

Не телефон,

Бачити очі, усмішку.

Чути голос.

Справжній голос, що лунає так ніжно з уст.

Подалі навушників, яскравих екранів.

Сяяти теплом один для одного,

Відчувати кохання.

Підтримку.

Втомлений, схвильований, радісний, будь який але мій.