Jaeger

Живе‌мо ми з вам під свистом ракет,

Від вибухів дронів втрачаємо світло,

Життя забирає вогню елемент,

Прощатись із рідними гірко.

Щодня і щоночі посилають з небес,

Тротилу смертельні дарунки,

Наземлі після цих "неймовірних чудес",

Спалахнуть вогняні візерунки.

З-під завалів лунають благальні молитви,

Дитину затисла бетонна плита,

Рятівник іще має сили для битви,

Це не просто робота, це воля свята.

Що разу на смерть ідуть воїни світла,

Чи вернуться живі, не знає ніхто,

Звуки ракети і серце застигло,

Однак їм сміливість дарує тепло.

І коли вже дістала ворожа атака,

Отримана рана і біль не стиха,

Їм не треба ні грошей, ні божого знака,

Спокій дарує медикині рука.

Ми живе‌мо під свистом ракет,

Проте ми і далі йдемо,

І нам допоміг не чарівний сегмент,

Ми самі життя і здійснемо.

Хоча ми і йдемо, але ще й ті,

Кому треба триматись сильніше,

Вони врятували мільйони життів,

За власне поставивши вище.

Вони перші приймають ворожий удар,

Але міцно тримають кордони,

І міст, і лісок, і степи, і яр,

Вони наші щити оборони.

Нехай ворог забуде дорогу до нас,

Навік залишивши ці землі,

Крим - Україна, Україна й Донбас,

ЗСУ - загартовані в пеклі.