Що ближче ранок, то більше боюся

Що ближче ранок, то більше боюся,

Я втрачу надію якщо зупинюся,

Як більше не стане до чого тягнутись,

Із променем світла на туман обернутись.

Як важко у темряві бачити правду,

Як важко іти коли лишив позаду,

Добро і достаток, любов і турботу,

Узявши з собою лиш смуток й скорботу.

Як з променем світла не стане мене,

Нарешті страждання прокляття мине,

Як аркуш із віршем згорить у вогні,

На останок благаю, уміхнися мені.