Псевдонім

Я не та

Не весела й не сумна

Я не та,

Не та, якою була

Я була краща в свої найгірші часи

Чи тоді справді було так жахливо?

Чи я просто вміла забувати?

Хотілося б знати

Я змінилася на краще,

Та все одно щось не так

Нічого не встигаю

Нічого не можу

Ні на що не спроможна

Я більше не та,

Та це на краще чи на гірше?

Ти не з неба,

А з пекла

Така яскрава й різка

Зараз я згорю уся до тла

Гарячий погляд та гаряча шікра

Ти занадто красива

Голос твій багряний й гучний

Постійно в моїй голові

Явись мені увісні

Хочу чуть усі твої пісні

Вірші, що ти пишеш, для мене натхнення

А твій образ - дев'яте коло пекла

Слова з твоїх вуст пекучих

Краять моє серце

Не витримає сенсів болючих

Ти кричиш,

А інші б змовчали

Ось, що чарує:

Впевненість,

Різкість

Щирість.

Клік-клік --

Я падаю

Клац-клац --

І я кричу

Ти стоїш,

а я лечу

Боляче! Боляче! БОЛЯЧЕ!

Серце гаряче

Ноги ламаються

Дихання зупиняється

Рятуйте!

Я більше так не можу,

Падаю як тільки прихожу

Це гидко й дивно

Чому я думаю настільки наївно?

Воно триває так довго

Що не витримаю скоро я

Та згорю уся до тла

Хочу плакати й кричати

Та не можу я

Ні поговорити

Ні це зупинити

Це крик моєї душі:

Що треба щось робить,

Що не зможу я так більше жити!

Я вже не така, як була

Не настільки жива

Не настільки весела

Не настілька говірка

Тепер мої думки займаються не тим

Ох, як же їх зупинити?

Чому вони не тікають?!

Ідіть з моєї голови!

Це так гидко й дивно

Чому я думаю настільки наївно?...

Якось боляче в душі,

Це через втому чи через страх?

Чи може щось не так в моїх словах?

Неначе все було гаразд,

Я жила, раділа, і сміялась,

Гралась, научалась..

Та чомусь не можу так завжди,

Неможливо довго так сміятись,

І згадую оте

Таке велике і сумне

Що тягне на дно мене

Що ж то воно таке?

Невідоме і похмуре,

Тривожне й страшне

Та сподіваюсь це мине

Й буду жити, радіти, сміятись

Гратись, научатись...

Хочеться кричати

Хочеться ридати

Хочеться радіти

Хочеться говорити

Хочеться жити