нарКотик

Настане день

Такий омріяний

Але такий далекий

День,коли може здаватися що до неба знов можна дотягнутися рукою

Той час коли усі мертві знайдуть спокій

Це та мить коли наша боротьба закінчиться назавжди

Завершиться волею держави

Кожен подих свободи це шлях до цієї мети

Кожен момент це нова пролита кров невинних

Новий день це нові загарбані чоловіки,

вимушені воювати,

Заради того щоб ми майбутнє будували.

Я чекатиму на той день коли:

І в Криму,і на Донбасі

знов підніметься наш прапор

А на півдні люди знов побачать проблиски надії

Це тоді коли країна стане ціла

Навіть після пекла

І на місці розграбованих руїн

Ми будемо найсильнішою з країн

Але війна залишиться рубцем

І ще одним у пам’яті людській

Сьогодні вечір тихий і прозорий,

Пусті домівки,день суворий.

І місто надихає холодним сном

Темрява пронизує тихим злом

Назавжди у бою пропав солдат

Вітер пропитався тяготом втрат

Охолонівше тіло лежить у труні,

Як кокон метелика спить на весні.

Закриті очі у вічному сні,

Назавжди закриті вони.

Як би не лілись мамині сльози,

Ніколи не повернеться спокій,

Як не благай,як не реви

Не повернуться діти.

Вони на чужбині,

Лежать на землі,

Неповолі забрали -

Неповолі померли