Ігор Кордис

Геополітична мантра

Добрий вечір, проста безкінечносте, десь знову когось звуть.

У утробі черствої буденності народжується тиха лють.

І планети танцюють по колу, ніхто не змінить цей плин.

Де мечем закликають до миру, там завжди буде друга Катинь.

Добрий вечір, проста байдужосте, кров годує пісок.

У підніжжі великої гордості, прапор гідності від сліз намок.

І країни стикаються лобом, за велінням, аж до кісток.

В хронології вічності, війни свій, жертвами, записують крок.

Добрий вечір, проста справедливосте, на зап'ястях рани кайдан.

У безодні страшної зажерливості, продають комусь мирний план

І земля вигорає напалмом, всеодно там уже не живуть.

У утробі отої буденності залишається всім тільки лють.

14.02.2026

...

Ігор Кордис

Вже вісім ночей ніхто не може заснути.

Небо спалахує, запалені очі печуть.

Розплавлені стіни квартир обпікають руки,

Обвуглюють серце, викликають лють.

Втомлені руки сортують патрони,

Складають їжу і гуманітарний вантаж.

Грузнуть кулі у рамах віконних,

Ракети рвуть простір небесний наш.

Діти дивляться в небо крізь сльози,

Ховаються під землю глибоко, кричать:

"Мамо, війна, вкрий мене від загрози"

"Скажи, хай стріляти перестануть хоча б."

А ракети летять, все ще по мирній країні.

Каїном остаточно став старший "брат".

Не розуміє, що ми нікому нічого не винні,

І волю свою захищаємо, попри біль втрат.

Ми полеглих своїх гідно ховаємо.

Вашим мертвим ворони очі клюють.

Ви як шакали нападаєте зграями,

Але чавить вас наша нестримна лють.

І у землю знову кров наша скрапує,

Знову "освободитель" з війною прийшов.

Знову незалежність випалюємо в попелі,

Ще раз просимо про Божий покров.

І болить наново рана роз'ятрена катом.

Чути постріли нові з під Крут.

Забирайся додому російський солдате,

Або перетворюйся в ґрунт.

04.03.22

...

Ігор Кордис

Про автора

Відзнаки