Завтра прийде літо
Коли сонечко не гріло,
ти ховалась під ковдрину,
малювала свої мрії
Змалечку так звикла:
самий темний місяць –
це твоя хвилина
* * *
Коли сонечко ввімкнуть,
вмить в очах стемніє
Підкосяться ноги,
заболіє в тілі
Де темрява, де світло –
може й зрозумієш
* * *
Плани всі на вітер
Не пручайся, знаю –
ти любила зиму
Та вже завтра прийде літо
...
Oleksandr BilochenkoСПОКІЙник
Спокій чи покійник?
В ім'я потроху
повертається іменник.
Ще два місяці
і знову другі іменини...
Мов з місяця
додолу, на Подолі
впав письменник
"Який у вас парадний?"
сАбака безпорадний
цілує тіки водний
Зранку мотивація на вбивство
своїх бажань, наївних мрій
Повернутися б в дитинство,
де шумний родич лиш
турбує мій покій
Весь досвід свій покину,
на брудершафт з собою п'ю
Моя внутрішня дитина
мене доводить,
або я сам
кудись нас заведу
Гравши все життя у гру
"Вижив або жив"
Я терпів, не нив, шукав,
програв. Чи грав я взагалі?
Чи просто за столом сидів?
"Йобаний цейво"
Життя - не фішки в казино:
програти можна,
та на щастя не міняють.
А щасливий тільки той,
хто грає, ставить.
...
Oleksandr BilochenkoСпасибі, що живий
Бачиш? Зайчики в повітрі
блимкають рожевим світлом
Піймаю їх усіх і відпущу
туди, де діти правлять світом
Як чайник міна просвистить
На мить не відчуваєш тіло
Ти все правильно зробив –
не в тебе,
та десь поряд прилетіло...
Вітер в голові шумить, відкриті рани
Так тепло й сонно тут лежати
Жаліти? А що його жаліти?
Помирати? Та помирати рано
Дивись на Сонце,
як зайчики танцюють
свій ранковий танок
І не заплющуй очі, дождись почути:
"Спасибі, що живий"
...
Oleksandr BilochenkoГріє?
Так холодно...
Стояти тут, під одиноким ліхтарем
Він одним оком роздає тепло,
та не зігріє —
Під пальто одягнута сорочка
давно забутих вже проблем.
Страхи ховаються у тіні.
А що зігріє?
Спроба затягнути під ліхтар,
чи до себе під пальто,
таке ж холодне тіло?
Де шукати те тепло,
щоб вмить пітьму цю всю
довкола розтопило?
Ліхтар не вічний —
він загасне. І самі дикі звірі
заволодіють тілом.
Навіщо тут тоді стояти,
дивитися на те,
як він втрачає світло?
Та він не винен – просто світить,
без сенсу, без надії когось гріти
І хто тобі сказав, що зараз ніч?
Що зараз осінь, а не літо?
Ти тулишся в пальто
по самі вуха, щоб не чути
страху у власних тінях,
не помічаєш як під ним
щось власне мерехтить і тліє
Так що зігріє?
А гріє тільки те,
що ти у себе є!
...
Oleksandr BilochenkoПишу вірші, оповідання, описую все що бачу, пишу, пишу, пишу.
Мрія: написати казку, щоб прям з магією, щоб прям Гаррі Поттер
insta: @biloknotok
twitter: @sqrrel_
tiktok: @sqrrel_
