Легенда про озеро
Десь там, далеко, серед гір,
Де хмари закривають небо,
Де дощ вмиває кожне древо,
Смарагд під озером розцвів.
Пару та дим сріблив постійно,
Запах вбирав з усіх травинок,
Збирав нитки із павутинок...
Ховав у діжечці надійно.
Звідки взялася діжка та?
Покрилася давно мохами,
Зрясніла дивними грибами,
Зайва вага - трісне вона.
Коштовності, гірське каміння,
Хвости небачених тварин,
Зілля цілющі, що з рослин,
Дарують справжнє довголіття.
Ходять легенди між хатами,
Живуть там люди вже старі.
Ідуть туристи молоді,
І ті говорять до нестями.
Колись жив-був тут чоловік,
Хотів собі красуню з міста,
Що б до роботи, і до тіста,
Аж раз, таку він приволік.
Жінка була в нього чудова:
Працює так, що не пітніє;
Годує, що язик німіє;
А сіроока, чорноброва...
Така вже ляля, що навколо
Відчутна заздрість щира.
Чи то талан, чи доля мила,
Що надзвичайна жінка в нього.
Кілька десятків літ тому
Вкінці серпня лили зливи,
Збирать лисички в ліс ходили.
Панянка щезла в мороку.
Велися пошуки довгенько:
Чи заблукала, чи втекла,
Чи вкрадена була душа?
І чоловік той встав раненько.
Так рано-вранці без підмоги,
Як спали милосердні люди,
Як півні ще дрімали всюди,
Пішов гукать собі тривоги.
Вода у озері брудна,
Чого раніше не траплялось.
Його обличчя здивувалось
Подумав, що за таїна.
В густій намулі гнила риба,
Десь проростав і очерет...
Але настав такий момент,
Що погляд відвести несила.
Русалка руки простягала:
Манила йти до неї строго,
Не озиратися навколо,
І там спитала удівця:
-Кохання хочеш ти перлини
Чи бочку золота та срібла?
У помислах його молитва,
А на устах ім'я дружини.
Взяла слизька рука людську
І повела на дно глибоке,
Відбулося там незворотне
Й птахи підняли різкий гул.
Свідок збирався утікати,
Якби не діжка за спиною,
Що не дала йому покою.
Відкрив - там цінності русалки.
Наче оазис серед пустелі,
Що виманює у люда спрагу,
Безжалісно вводить в оману,
Такі ж багатства ефемерні.
Ходять чутки, що тільки скнари,
Котрим шкода гріш на забави,
Котрим нема діла до пари,
Здатні узріть гірські примари.
Проте те озеро-смарагд
Все наче чисте та прозоре,
Не відбивається в нім горе,
З мандрівниками все гаразд.
Закохані, про всяк випадок,
Купують тут парні браслети
З лисичками, як амулети.
Й вони зникають під світанок...
...
Ніка Єнжель
