Легенда про озеро

Десь там, далеко, серед гір,

Де хмари закривають небо,

Де дощ вмиває кожне древо,

Смарагд під озером розцвів.

Пару та дим сріблив постійно,

Запах вбирав з усіх травинок,

Збирав нитки із павутинок...

Ховав у діжечці надійно.

Звідки взялася діжка та?

Покрилася давно мохами,

Зрясніла дивними грибами,

Зайва вага - трісне вона.

Коштовності, гірське каміння,

Хвости небачених тварин,

Зілля цілющі, що з рослин,

Дарують справжнє довголіття.

Ходять легенди між хатами,

Живуть там люди вже старі.

Ідуть туристи молоді,

І ті говорять до нестями.

Колись жив-був тут чоловік,

Хотів собі красуню з міста,

Що б до роботи, і до тіста,

Аж раз, таку він приволік.

Жінка була в нього чудова:

Працює так, що не пітніє;

Годує, що язик німіє;

А сіроока, чорноброва...

Така вже ляля, що навколо

Відчутна заздрість щира.

Чи то талан, чи доля мила,

Що надзвичайна жінка в нього.

Кілька десятків літ тому

Вкінці серпня лили зливи,

Збирать лисички в ліс ходили.

Панянка щезла в мороку.

Велися пошуки довгенько:

Чи заблукала, чи втекла,

Чи вкрадена була душа?

І чоловік той встав раненько.

Так рано-вранці без підмоги,

Як спали милосердні люди,

Як півні ще дрімали всюди,

Пішов гукать собі тривоги.

Вода у озері брудна,

Чого раніше не траплялось.

Його обличчя здивувалось

Подумав, що за таїна.

В густій намулі гнила риба,

Десь проростав і очерет...

Але настав такий момент,

Що погляд відвести несила.

Русалка руки простягала:

Манила йти до неї строго,

Не озиратися навколо,

І там спитала удівця:

-Кохання хочеш ти перлини

Чи бочку золота та срібла?

У помислах його молитва,

А на устах ім'я дружини.

Взяла слизька рука людську

І повела на дно глибоке,

Відбулося там незворотне

Й птахи підняли різкий гул.

Свідок збирався утікати,

Якби не діжка за спиною,

Що не дала йому покою.

Відкрив - там цінності русалки.

Наче оазис серед пустелі,

Що виманює у люда спрагу,

Безжалісно вводить в оману,

Такі ж багатства ефемерні.

Ходять чутки, що тільки скнари,

Котрим шкода гріш на забави,

Котрим нема діла до пари,

Здатні узріть гірські примари.

Проте те озеро-смарагд

Все наче чисте та прозоре,

Не відбивається в нім горе,

З мандрівниками все гаразд.

Закохані, про всяк випадок,

Купують тут парні браслети

З лисичками, як амулети.

Й вони зникають під світанок...