16+

Чому так соромно вести війну?

Хіба не логічно відчувати злість,

коли ти бачиш руйнування?

коли ти бачиш смерть, страждання?

коли усе висить на волосині?

коли навколо розстелилися руїни?

Невже брехлива усмішка краща за чесну злобу?

Чому ми маємо ковтати чужі погрози?

А потім жаліти сатану?

Чому так соромно вести війну?

Чому так соромно відчути злість?

Гей, білі пальта, вони у вас уже в крові!

Не вдасться бути добрим і перемогти.

Є лише один шлях позбутися загрози

— навіки знищити.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)
12+

Ти — нездара (монолог антагоніста)

Ти на дні, усі зусилля марні. Люди відвертаються, лише зневажливі погляди час від часу кидають. І тут з'являється він, твій антагоніст...

Чуєш? Чуєш?

Вони сміються з тебе.

Ти не впорався, знову.

Ги-ги, це так кумедно.

Дивитися на твої заплакані очі,

На твій розгублений погляд.

Ти — нездара, ти — нездара…

Що ти кажеш?

Ти ж нікчемний.

Хто тебе слухатиме?

Тільки якщо скажеш щось дурне.

Ти — нездара, ти — нездара…

Тиснуть стіни? Тиснуть погляди?

Ти такий слабкий.

Ти такий смішний.

Ти — нездара.

Не знаю навіть, навіщо витрачаю час тут.

Адьйос.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Бринить натхнення у повітрі

Бринить натхнення у повітрі,

Тріпочуть крильцями думки.

Солодкі мари закрутились в вихрі,

Заполонивши всі чаші.

Долоні міцно марева тримають,

Чарівні кошики плетуть,

А очі сни перебирають,

Із них примарні соки п'ють.

У думці ж загубилась нитка -

Така тоненька та в'юнка.

Я йду цією стежкою повільно,

Шукаючи краєчок у гілках.

"Ти де? Ти де?" - луна гукає,

А вітер листям шелестить.

Усе живе та неживе шукає,

А вона заховалася та спить.

Криваві сльози, біль та піт,

Ти збожеволів, сил нема.

І тут вона приходить...

Ні, почекайте, це не та нитка!

І знову відчай хвилею находить.

Ці кришталеві кульки котяться і котяться,

Злітають легко, а ти стоїш в крові.

І кошики стоять уже заповнені,

Тому від кульок залишаються друзки.

І ти береш ту нитку, що зосталась,

Нанизуєш на неї цей кришталь.

А воно гарно на сонці грає,

І зник той смуток вже і жаль.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)
12+

Усі чекають на кохання, а я його боюся

Усі чекають на кохання, а я його боюся.

Воно приходить так зненацька, що пружини в тілі рвуться.

Я складаюсь з інтегралів та безодні темних слів.

Так чому же ти приходиш?

Чом не бачиш, що нема тут місця тобі?

Тут живе вже надто багато емоцій та думок,

коханню не можу дати навіть закуток.

Шиплять дивергенції та диференціали

- наступило воно на їхні рани.

Тісняться маятники та реостати -

Уже немає цензурних слів, лише мати.

Ненавиджу тебе, ненавиджу себе…

І нам же точно бути разом не дано.

Не буду навіть обривати ромашкині пелюстки -

Правду й так легко знайти.

Не те не так,

Тут уже панує не тільки сум, а й страх.

І я не хочу знову падати, тільки крила розпрямивши.

Іди, іди… Не вірю вже в кохання.

Його не існує, не буває.

Так добре, що ти про це не знаєш.

І, сподіваюсь, що ніколи й не вгадаєш.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Про головне

------------Головне-----------

Мовчати-------------Кричати

Не рухатись-------------Бігти

---------Життя таке----------

Повільне--------------Швидке

Ти просто дозволь собі бути

Равликом-----------Гепардом

--------------Ти----------------

Вір-----------------------Не вір

-------У силу кохання---------.

-------------Іди----------------

По----------------------Проти

------------Течії.---------------

------І все буде окей.--------

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Німота

Мінливі думки

Як сни

Сплелися зміями

Похмурі і німі

Без слів

Без мрій

Без дій

Гливка велична німота

Повільно рота роззявля

Глуха, сліпа

Кричить без слів

А з крихт розтерзаних надій

Знемога пророста

Іду

Бреду

Повзу

Крізь неможу роблю цей крок

У тілі забагато вже дірок

Не зібрати пазл цей нікому

Крізь біль і втому

Свій меч я підійму

І більше кроків не зроблю

Нема сил

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Чому тікає ніч

Місяць, як вітрило над кораблем,

Нісся на крилах ночі

В шкарлупці горіха,

Що впав з висоти та розбився на маленькі шматочки.

Його несе, його хитає, його гойдає у морі світла,

Але місяць посміхається,

Хоча він і стає сірим і майже непомітним,

Як мара, яка вийшла з лісу в сонячний день.

Течія все несе – і не видно кінця,

В той час як місяць розмотується зірками.

Нитка видніється ген-ген далеко у небесах,

Нагадуючи дорогу з тисяччю ліхтарями.

Там водоспад! Бережись!

І падає човник згори, грозячи зламатись.

Але раптом зникає вітрило, і човник вже просто гойдається на воді.

Це місяць, немов веретено, з себе всі нитки разом скидає

І зникнути серед інших зірок чимшвидш поспішає.

Ніч тікає, ніч тікає від людей,

Таких невдячних, не здатних побачити суті,

Що сховали її велич від сотень, тисяч очей,

Змогли голос вітру заткнути.

Дім ти швидко замикай,

Велосипед чимшвидш хапай

І несись, несись, несись,

Доки з міста не втечеш у ліс,

Де немає зовсім світла,

Але пахне прохолодою.

Там ти зупинись й принишкни,

Щоб пройтись повільною ходою.

Зазирни у ніч, немов немає нічого важливішого в житті,

І відчуєш, як стає легше на душі.

Там човен гойдається під вітрилом з зірок,

Там місяць у небі заплутався серед тисяч стежок,

Які утворили його ж нитки,

Які докупи йому до ранку потрібно зібрати.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

...не воїн, а лиш жертва...

Шукаєш виправдань собі, коли опинився у безпеці?

Шукаєш виправдань, коли навколо не холодно, а тепло?

Не можеш відповісти: чому живий, а кращі інші мертві?

Не можеш зупинити потік сліз, бо ти не воїн, а лиш жертва?

Стііій…

Не бий себе ти, не лупцюй.

Не лий ти сльози, не горюй.

Бо ти стаєш лише нікчемнішим, огидним.

Не бачу більше я в тобі людини.

Ти стаєш звіром, загнанним і кволим,

Постійно просиш усіх про допомогу,

У той же час не здатен допомогти навіть собі:

Просто хоч краплю сенсу в собі знайти.

Про. Що. Ти. Кааажеш…?

Що. Я. Нічим. Не краааща…?

Що. Я. Лиш. Егоїст?

О, так. Я не альтруїст!

Але іншим я не брешу.

Втекла, бо я слабка, не сильна.

Втекла, бо жити божевільно я хотіла.

Втекла, бо безпорадною була,

Піти на подвиг не змогла.

Втекла…

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Про автора

Авторка творів у жанрах фентезі, містика, жахи та суміжними з ними.
Організаторка конкурсів на Аркуші "Хроніки Супегероїв", "Жахлива романтика"(суміно з Ігорем Снятинчуком), "Еробум"(сумісно з Ігорем Снятинчуком).

Для швидшої орієнтації по сторінці, пропоную короткий огляд того, що є.

На сторінці наразі є такі завершені твори:

Збірники:

мініатюр і замальовок "Inktober_2023 (Паралелі)"
"Експерименти" містить у собі експериментальні тексти, які перед цим супроводжується коротким поясненням прийомів, стилів, форм, використаних у них.

Мініатюри:

І нема цьому кінцю ніяк кінця(якщо не любите абсурд і відчуття божевілля, краще обійдіть стороною)
Весняний дощ
Я - письменник(мій маніфест про мову та роль письменника)
Мамо, де ти? (жахи, 16+, дуже не рекомендується читати вагітним)
Анубіс проти ротації
Дім для мавки
Мрійниця
ЯК СОНЦЕ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СВЯТКУВАЛО(абсурд, специфічний стиль)

Оповідання:
Шус і лісова пошта(казка)
Равликоманія
Нудний робочий день
Три в одному
Горщик шукає хатинку(знаходиться в збірнику, який у процесі, але сама казка вже завершена: https://arkush.net/book/12512/2)

Твори в процесі:

Таїна Правдошукачка(повість, продовження буде орієнтовно в травні)
Фарбовані уламки(оповідання, продовження буде орієнтовно в травні)
Оповідання з марафону Сторікуб(буде містити в собі всі тексти з однойменного марафону, наразі є одна казка "Горщик шукає хатинку")

У паперовому варіанті можна прочитати два мої твори: "Нудний робочий день" і "Три в одному", в "Паперовий Топчик номер 2"(самвидавний збірник невеликим накладом, на продаж примірників не маю).

Приватне повідомлення

Відзнаки