Ти — нездара (монолог антагоніста)

Ти на дні, усі зусилля марні. Люди відвертаються, лише зневажливі погляди час від часу кидають. І тут з'являється він, твій антагоніст...

Чуєш? Чуєш?

Вони сміються з тебе.

Ти не впорався, знову.

Ги-ги, це так кумедно.

Дивитися на твої заплакані очі,

На твій розгублений погляд.

Ти — нездара, ти — нездара…

Що ти кажеш?

Ти ж нікчемний.

Хто тебе слухатиме?

Тільки якщо скажеш щось дурне.

Ти — нездара, ти — нездара…

Тиснуть стіни? Тиснуть погляди?

Ти такий слабкий.

Ти такий смішний.

Ти — нездара.

Не знаю навіть, навіщо витрачаю час тут.

Адьйос.