Ebbigeyl

Заслужений дарунок для дітей.

В цю ніч різдвяну, особливу.

- Ти будь слухняною дівча! - бо тільки так досягнеш свого права на життя.

Не грай у ігри, тай краще не шукай тих сенсів.

Воно не для дівчат,не для дітей,

це все не вчить вас бути леді.

Ти не перетинай межу,не клич на допомогу. Засвой урок і піди далі.

Так одяглась, навіщо ці "деталі"?

Шість днів,шість богів та шість героїв.

Усі вони будуть потомками Адамового горя.

Богинь не кликатимуть у покої, від них очікується вічна пам'ять та покора.

Ти хлопець, раб чи ти тварина, шматок яблука чи то людина.

Всі нитки подібні мотузок, розкручують в твоїй апатії ненависть до жінок.

Моя батарейка десь прикута.

Напевно дощ розмочив її,а вітер відправив.

Я не знаю куди, та можу здогадатись,

наскільки важко буде далі.

Між картками та грошима вона завжди обирала мене.

Між новими ліками і мною,обирала те,що хочу і думаю Я.

Це була моя сила волі, це було те,що змушувало мене підніматись щодня.

Мені соромно, та я не допомагала їй належним чином.

Я змушувала себе падати, а вона далі і далі тягла.

У цій історії я поганка і на краще,що вона назавжди втікла.

Та я досі сумую за нею, іноді імітую її впертість.

А іноді дуже сварюся на неї.

Але подумки і тільки трішки, бо на її місці,я б вже давно вибрала ті нещасні та важкі ліки...