Вона
Була вона у білій сукні,
Неначе янгол, з крилами чи без...
Всміхаючись мені тихенько,
Дивилась прямо із небес.
Якась тривога й пустота
Залились мені прямо в душу.
Нічого знати я не можу
Та відчуваю, що любити мушу...
Любов не справжня. Як зима.
Холодна, тиха й морозна,
І лиш у вухах чути звін,
А в серці зовсім вже порожньо.
І вже нічого не поробиш,
Бо сильні чари на мені
Сильніші понад всі можливі:
Кохати можу лиш її.
Лише її, нікого більше!
І не дай Боже полюблю когось іще.
То будуть муки, сльози, крики,
Тоді й прийде мені кінець.
...
Elli Tawer