Ісус Сатаненко

Хотів я так

зірвать твою троянду,

Хоч розквітлу пишну,

А хоч і квітлу кволу,

Та пальці ковзь —

а там лиш голочки.

Не вгледів —

тебе у мене

Підло вкрали.

Біль страждання тлєн депресія

Я дед інсайд насправді

Обсесія

У холодосі брі,

У руці холодне темне.

Слухаю Скрябіна.

Люди думають, що я святий

А я звичайний

Як вони.

В Едемі спека

Я страждаю

Давай з тобой вип'єм чаю

Так сильно по тобі скучаю

Що розум геть свій я втрачаю

Спаси мене тебе благаю

Без цього дуже помираю

Почуття це так оманливо

Серце, отруєне ядом

Змієм

Укусом-сусом

Сом

Дрижчання серця як брязкіт

Надірваних струн гітари

Змазаних отрутою

Найбільшою з усіх отрут-трут —

Звабою й бажанням

Утіх тілесних

Лесних

Них.

Чекаю на твій коментар з тремтінням у руках.

І кожен з них — тобі до неба шлях.

Я відведу тебе до Бога і зірок,

Яких засліпиш ти, коли відкриєш рот.

Найкраща поза для молитви — 69.

69 поклонів,

69 цілунків,

69 ночей на колінах.

Усюди ці цифри і пози.

Анархія - сестра єдинорога

ненавиджу тебе, якщо не віриш в бога

люблю тебе, якщо його ти любиш

Цілунок мій ніколи не забудеш.

Люби його, і будеш ти любим

Почекай тіки поки я поїм

Пиво — божественний напій

Його люблю, і за обрій

Мене несе лиш від ковтку

Я хочу пляшку ще одну

І вінок терновий на голові

Вже не так тисне на шкіру мені

А зсередини весь я наче сяю

Поки рідину цю ковтаю

І склавши руки в мольбі

Палко шепочу: "Амінь"

Вся моя творчість то сатира

Сира

Мила

Жира

Кира

Біла, чорна...

Червоне і чорне

Стендаль.

Літературний прийом, оксюморон.

Це сатира

Чи панк?

Чи постпостпанк? Чи просто булщіт? Коротше — що?

Моліться, моліться, моліться, моліться,

Шепчіть мені, кричіть мені, заливайте мед у вуха

Та все одно вас не почую — я глухий