Леськів

Дме легенький вітерець.

А Ганнуся навпростець

Поспішає через поле,

Щоб потрапити до школи.

Ганя ходить в перший клас.

В школі в неї все гаразд.

Там її чекають друзі,

Вчителі і песик Тузик.

Тузик - песик молодий,

Охоронець хоч куди!

Любить він дитячу ласку

І морозиво, й ковбаску.

Ганя має інтернет

І ляльки, й велосипед.

Тільки всі онлайн уроки,-

Каже Ганя,- то морока.

Не буває світла в нас,

Часто "глючить" гугл-клас."

То ж спішить Ганнуся в школу

По стежині через поле.

Вітер шумить, повіває.

Йде листопад понад краєм.

Вітер подув, полетіло

Листя пожовкле, змарніле.

Дощ моросить спозаранку.

Видно калюжі на г"анку.

Вітер листки обриває,

В купи побляклі зганяє.

Ромчик зітхнув, кривить рота.

В школу іти неохота.

Краще б лежати у ліжку,

Зовсім не бачити книжку,

А в інтернеті сидіти.

Люблять там бавитись діти.

Вітер в дворі розігрався.

Ромчик до школи попхався.

Щоб мати розум, як в тата,

Треба знання здобувати,

А не дивитись, як вітер

Ніжно розчісує квіти.

Плинуть хмари

Понад лугом,

Йдуть без пари,

Ходять цугом.

І ранкові,

Чепуристі,

Й вечорові,

Золотисті,

Довгі, гострі

І кругленькі

Йдуть у гості

До Оленки.

Їм дитина

Дуже рада,

Бо з хмарини

Дощик пада.

Він городи

Поливає.

Будуть. люди

З урожаєм.

На подвір"ї у Даринки

Мати садить цибулинки,

Незвичайні, загадкові,

Дивні, різнокольорові.

А Даринка хоче знати,

Що ростиме біля хати,

Чи цвістимуть цибулинки,

Як їх звати, ті рослинки.

Мати каже:" Почекай-но.

Все не робиться негайно.

Взимку кожній цибулинці

Треба спати у хатинці.

Навесні всі цибулинки

Обернуться у рослинки,

Раптом вигулькнуть з-під снігу,

Подарують справжню втіху."

Жде Даринка з нетерпінням

Весняного потепління.

А, загорнуті в перинки,

Сплять під снігом цибулинки.

По стежині біля хати

Йшов повільно рудуватий

Котик. Лапки білі-білі.

Очі - вишеньки неспілі.

Сам пухнастий, споважнілий.

Кінчик хвостика теж білий.

Мабуть, котик спозаранку

Умочив його в сметанку.

Бабця входила на г"анок,

Мимохідь впустила жбаник.

Кіт сметанки нализався

І в кущі дрімать подався.

Певне, він там спить і досі,

А дбайлива пані Осінь

Падолистом золотавим

Вкрила котика ласкаво.