ДЕНЬ ПОЕЗІЇ - 2024

Я день поезії із сумом й гіркотою відзначаю,

Бо налетіло знову на країну чорне вороння,

Що тим «сусідам-довбням» побажати ніц не знаю,

Бо чесне слово, задовбала аж до печінок руZня.

Але ж надворі вже весна в красі й чарівності буяє,

І сонце зазирає в скотчиком заклеєні шибки,

Нехай, напевно, ворог все ж до одного сконає,

Щоб припинились чорні війни на моїй землі!

Поет же має говорити мовою народу,

А мій народ вже другий рік прокльонами живе,

Гадаю, лайку треба вигадати експресивно нову,

Бо все, що є, на жаль, моїх емоцій не передає…

...

Ксенія Демиденко

Життя триває...

Життя триває всупереч війні,

І навіть пролісок цвіте в окопі,

Я вірю, Україна переможе у борні,

Щоб там не говорили у Європі.

Як квіточку пошарпав ворог Україну,

Але вона цвіте усупереч всьому,

Два роки носимо у серці мрію ми єдину,

Два роки молимось за мир і перемогу!

Як квітка ніжна, ми проб’ємося крізь ґрунт,

Завзяття нам століттями не позичати,

Де був окоп, там розростеться красень-луг,

Вже скоро будем мирну весну зустрічати.

А поки пролісок росте в окопі

Його оберігають воїна міцні долоні,

Отак і Україну захищають ревно

Її сини-титани й кіборги-герої.

17 лютого 2014

...

Ксенія Демиденко

На зламі епох

Нам випало жити на зламі епох,

Цікаве й жахливе століття,

Я вірю, що з нами і правда, і Бог,

Хоч мучимось ми в лихоліттях.

Гартують Вкраїну вітри перемог,

І втратами ми оповиті,

Везуть ешелони чужих допомог,

А все ж відчуття, що самотні у світі.

Ми ж нація мирна, чужого не хочем,

Плекаєм своє, цим і ситі,

Чому ж ворогам ми мозолимо очі,

Чому їхні пащі весь час ненаситні?

У них землі більше та й люду багато,

Є зрощувать що й розвивати,

Та заздрять чомусь, не така власна хата,

Їх тягне лиш красти й вбивати.

Так, ми християни, розумні й гостинні

Якщо не дражнити й чіпати,

Не пхали б до нас свої руки злочинні,

І ми б не бажали нікому відплати.

До Бога звертаємось ревно щодня,

Щоб він дарував землі МИРУ,

Прозріла зомбована чортом ру*ня

Й засяяли золотом бані СОБОРУ.

...

Ксенія Демиденко

МИ НАЦІЯ РОЗУМНА І КРАСИВА

Ми нація розумна і красива,

Що б не брехали чорні язики,

Достойні ми гармонії та миру,

За них завзято боремось віки.

Не може Бог рабам давати силу,

Родючий ґрунт, таланти, в небі журавля,

По вірі нам дано, бо ми просили,

Щоб воля у душі, а у ногах свята земля!

На жаль, усе не може бути ідеально,

Тож по сусідству поселили москаля,

Він трощить все, руйнує, б’є безжально,

Раніше там казилася орда і татарва.

Достатньо вже терпіти витівки звірячі,

Пора цій гідрі голову скрутити,

Копита обламати, бо вони чортячі,

І в мальовничій вільній Україні мирно жити!

...

Ксенія Демиденко

НЕЗЛАМНІСТЬ

Проходим квест на виживання –

То тяжке життя.

Хай краще нам не знати, що не буде

У щастя вороття.

Плекайте, люди, віру, що закінчиться

Ця проклята війна.

Нам суджено розвісить синьо-жовтий прапор

І написати кров’ю: «ПЕРЕМОГА!»

На жаль, не всі побачать, як роквітне веселково

Мальва-Україна,

Але я певна, душі це відчують скрізь,

Бо в серці пророста навічно Батьківщина,

Раніше думала, патетика, слова,

Переконалася: кров – загадкова рідина.

Вона червона, бо важлива, бо значна.

Червона кров, а чорная – земля.

Пройдуть роки, історики напишуть книги,

Чи правда буде там? Не знаю…

На трупах наживуться злодії-бариги,

Без цього якось не буває.

Але ми свідки, зможем дітям розказати,

Як насправді все було…

Ракети щедро нищило і відбивало ПВО,

Як місто вуликом великим генераторів гуло,

Як кожен знав, що їхній путін –

То великий злодій і ху***.

Світ дивувався, як титани ЗСУ

Стояли крицею,

Я кіборгами досі їх зову.

А волонтери – додаткова армія в тилу,

Їх значення неоціненне,

Місія – звернути шию ворогу.

Ми все спроможні будем розказати,

Як плакала над тілом доньки

Вбита горем мати,

Як мерзли сім’ї на руїнах спалених,

Розбомблених домів,

Земля на гній переробила

Тіла залишених катів.

На попелищі-згарищі

Нові міста збудують,

Любов і спротив в генах

Дітям-внукам закарбують,

Герої-люди славитимуть Україну

На весь світ,

НЕЗЛАМНІСТЬ буде кодом сотень тисяч літ!

...

Ксенія Демиденко

КОД НАЦІЇ

Спецоперація по денацифікації,

Якщо вже коротко – то вбивство нації!

Прикрились орки дурною фразою,

Світ отруїли фашистською заразою.

Горять хрести на шиї, душі обпікають,

Брехлива влада увесь світ ракетами лякає.

Всмоктали росіяни ненависть, як губка воду,

П’яненькі підтанцьовують під дудку кукловоду.

Страждає кукловод маразмом та безсиллям,

Йому все мало, прагне більше він насилля,

Най вдавиться, кісткою в горлі застрягне Україна,

Не стане на коліна моя славна Батьківщина!

Не підкориться мій народ і моя люба нація,

Не втілити рашистам фарс під ніком «денацифікація»,

Завжди боролися, тож вистоїм і в ХХІ столітті

Код нації – «свобода» на усі тисячоліття!

Тож навіть дитинча маленьке знає,

Поганий той, хто краде, нападає та стріляє,

Знущається хто й бреше, що заради миру він рятує,

А сам тихенько за спиною кров з руки стирає.

Насіння зла не вродить миру урожай,

Хто ворог, а хто друг через роки не забувай.

Най воїни сьогодні у міцній броні,

Весь час диявол не всидить на троні.

Урок війни ми вивчили ґрунтовно,

Як діяти, як жити знає кожен безумовно,

Код нації палає в серці вільних українців,

Допомагає нищити свавільних зайд-ординців.

червень 2022 року

...

Ксенія Демиденко

Лист діду

Ти не повіриш, дід,

Твоя онука теж побачила війну.

У двадцять першому столітті,

Криваву, підлу і страшну.

Лунають постріли,

Вмирають діти,

Вночі сирени

Не припиняють дико вити.

А ворог, дід,

Ти перевернешся в гробу,

Солдат російський,

Прикинь? І все це пекло наяву!

Ти виганяв фашистів

У 45-му із рідної землі,

Здивуєшся, воюємо

З рашистами сьогодні ми.

А далі… можеш матюкатися,

Я зараз це стерплю,

Ти ж знаєш,

Я тебе завжди любила і люблю!

Летять ракети з Білорусії,

Прикинь, який маразм.

Ти міг подумати?

На жаль, життя підкинуло гіркий сарказм!

То все нічого, що півдня з дітьми

У погребі сиджу,

Але я усвідомила,

Як Україну рідненьку люблю!

Ми, українці, маєм мрію,

Величезну, унікальну,

Це не літак вантажний, ні,

У серці таїну ховаємо сакральну!

Країна має те, що не вмирає:

МІЦЬ, СИЛУ, РОЗУМ

І ЗГУРТОВАНІСТЬ -

Це дуже надихає!

Коли війна скінчиться,

Вірю, день такий настане,

Най ворог нас боїться –

Велика нація, як фенікс,

З попелу постане!

01.03.2022

...

Ксенія Демиденко

Про автора

Пишу переважно реалістичні романтичні чи то життєво-філософські з незначними вставочками містики твори. Великі твори, хоча повно оповідань.

Приватне повідомлення

Відзнаки