Nisko pali

Фразу «в мене так тихо й порожньо в голові», неймовірно дивно чути,

Але згодьтесь, кожен з нас час від часу непроти скинути думок пути

Ніби дихаєш десь на морозі, вночі серед зірок, - свіжістю, після задухи хати

Одразу спокійно і якось легко, ніби душа все ж таки навчилась літати

Я досі не знаю чим це викликано, та що провокує цю порожнечу

Я досі не розумію та не знаю, що саме зупиняє символо-образну кровотечу

Але точно усвідомлюю, що я боюся та не хочу чути відповіді

Бо вона, як Маркіз де Сад, не чтить жодної заповіді

Вона завжди зі мною і бачить мене всього повністю звідусюди

Вона ходить за мною в тіні, ховається коли іі помічають інші люди

Вона знає про мене все, чого навіть я сам ніколи б не усвідомив

Але здається за це я б міг, ні, я б обовязково іі присоромив …

Це все балачки і ніякої конкретної інформаціі

Я ніби роздаю словесні дотаціі

Та читаю діткам на ніч казки

Про чудове рішення та налагодженні звязки

Думати ставало з кожною секундою все важче, як, до слова, й дихати

Можливість дивитися в очі і відчувати ейфорію туманила мізки

Руки тягнулися до плечей, спини, торкатися й вивчати

Зсередини ставало дедалі спекотніше, плавило навіть кістки

Напевно це і є та сама пристрасть, яку оспівують в дешевих комедіях

Заради якої хтось обов’язково когось кине і візьме кредит

Але чому ніхто не каже що вона рідка і тече по венах і артеріях?

Що від неї стається думок спалах та мрій профіцит?

Дощ падає попри й крізь сонячний ранок. Здається зможу перекричати рішуче наостанок

Усі ті розмови й спогади, що вже відбулись;

Так тяжко, томно, душно, колись…

Веселку і світло попри ніч та закриті віки

Незможуть приглушити навіть найсильніші ліки;

Неймовірна свіжість й прозорість моменту

Додають родзинки та невимовного акценту.

Можливо я закричу, але це буде моветон й нецікаво,

Адже мовчати в голос краще, і це б принаймі трохи відволікало

Від виживших в цій перестрілці світів динозаврів,

Які задопомогою штучних інтелектів, машин і радарів

Намагаються виголосити неприємну, але чемну правду;

Щоб їх слова не трактували потім, як зраду

А лише, як особистий погляд на вічні мерехтливі вогні,

Які завжди холодні і завжди одні …

На цьому моменті вже можна, ні треба кричати;

Не дивлячись на пісні та обіцянки - горлати

І задаватись питанням, ставити незрозуміле гострим кутом,

А не писати віршики і завязувати шарф вузлом…

Він мав навʼязливу думку щодо цього

питання

Тільки чорне волосся, тільки посмішка, тільки

мовчання

Він мав усе чого так хочуть і бажають собі інші

Владу, гроші, красу, місця по життю перші, речі - ліпші

Але ці порожні аркуші, депресивні думки та дощ у грудні

Вічний новий початок, нової серії по телебаченню у будні

Поділ життя на чернетки та частинки

Ніяк не створювали бажаної прайм тайм картинки

І він обирав для себе самотність, спокій та скидання

Він обирав не вагаючись і не озираючись на власні

бажання

Займався усім чим тільки зміг сам собі уявити

Тільки для того щоб від власних дурощів зсередини не згоріти

Можливо він має рацію, можливо його порожнє тіло

щасливе

Можливо спілкування переоцінене, а кохання не таке

вже й особливе

Можливо він не має рації, та він і не має Він то розуміє і від того розуміння страждає

Ти плачеш через безвихідність ситуації

Я ж плачу через марність усіх своїх дій

Ти смієшся через безглузді імпровізації

Я ж сміюсь через нереалістичність мрій

Ти кричиш через знесилення та втрати

Я кричу через кордони сорому та мовчання

Ти не розумієш як то кохати

Я не розумію свої думки й бажання

Ти мугикаєш старі акорди нових пісень

Я мугикаю під тупими висловами людей

Ти підписуєш заяви та акти звинувачень

Я підписую сотні паперів -мертвих ідей

Інколи я бігаю бо запізнююсь на роботу

А інколи бігаю до тебе крізь роки та спогади

Інколи сумую через нові порвані такі чудові колготки

А іноді сумую бо замало проявляю турботи

Інколи я плачу, через дрібниці які того зовсім не варті

Але мені з того легше і я тому хоч трохи але рада

Інколи я тривожна і чекаю лиха звідусіль і всюди

Мене бісять події, відчуття та взагалі люди

Інколи це все я сприймаю спокійно й нормально

Й направляю сили на вирішення проблем сухо та раціонально

Інколи сприймаю із зневірою, недовірою, болем

І в цьому Я, справжня та чесна… Принаймі з собою )