Олександр Бондарчук

Там танці і сміх, лунають пісні,

які полюбила не ти.

Тут тиша і ніч, зникаєш в "інсті".

Годинник шепоче: "не йди".

Там пристрасть єднає ваші світи,

а потім "емоджі" байдужі.

Зов селфі вбиваєш на самоті.

Мрії у зонах відчужень.

Усе там фальшиве, як у кіно.

Під фото криваві "лайки".

Для двох почуття – складне ЗНО.

Годинник шипить: "тікай ти".

Там танці і спів, та враз – навпаки:

нудьга й порожнеча від слів.

Ти ставиш німі, останні крапки:

в цій "сторіз" ніхто не любив.

В пітьмі гуде шахед, гепає балістика.

Сміттєвоз гримить, мов привид міста.

Страх і смерть - нові реалії... стабільні.

Та бруд вивозять геть... ми досі вільні.

Вибір і шлях... без вороття.

І є у нас лише одне —

Саме самісіньке життя,

Щоб освітити темне все.

Тримає страх в трясовині:

В багнюці сумнівів сліпих.

Ведеться бій в вічній війні:

Великих мрій, бажань простих.

Сили ще є, та згас запал.

Цілі примарні, сенс геть зник.

На почуття, біль хрест поклав.

Дух до буденності прилип.

Не врятують амулети.

Горить поношене життя.

Світ питаєш: де ти, хто ти?

У відповідь: почни з нуля...

Пташки цвірінькають потроху.

Гуде шахед, гуркіт — не грому.

Пташки цвірінькають і далі.

Четверта ранку, життя триває.

Під ранок ми вижили знову.

Під завалами вбиті лишились.

Під сонцем зло живиться болем.

Під ноги злу килим стелили...

червоний...

Зірвані усі печаті.

Час іде і час настав.

Темні вершники без статі

Світлий нищать п'єдестал.

Ліки є, та трупів більше.

Віруси їдять думки.

Силам байдуже горішнім,

Що овець уб'ють вовки.

Вогонь танцює у пітьмі.

Виття сирен тривожить.

Раби в отарі вірять ЗМІ,

Що цар земний — син Божий

Після втрат життя настане.

Згинуть вершники в імлі.

Біль і сміх несе світанок:

Тепле світло для Землі.

Нерви знеструмлені, звикли до темряви.

Все буде добре, інакше ніяк.

Всі мости зірвані, у собі впевнені.

На горизонті свободи стяг.

Гумор рятує розбиті емоції.

Холодний суп, свічка гріє думки.

Усе сяйво зірок на нашому боці.

Ніч допоможе нам вийти з пітьми.

Сирени тривожні, не доброзичливі.

В душах назавжди той лютий та лють.

Зима буде довга, та ночі – не вічні.

Холод і темрява сил надають.

Планові вибухи, гул генераторів.

Зорі над містом, обійми та сміх.

Наш голос життя скрізь завжди лунатиме.

Зло переможемо в цей новий рік..

Чудовиська реальні і вони були людьми.

Зима буде довга – дізналися в кінці зими.

Гинуть найкращі, тривоги об'єднують душі.

Під завалами смерть, примарні здобутки й гроші.

Світла в спогадах мить – сонце і соняхи квітнуть.

Знову сильно болить – холод прийшов непомітно.

Лють темна, а сльози без домішок світлих думок.

Та світло повинні крізь морок нести до зірок.

Щоб нелюдь зосталась тільки у пам'яті світу.

Після ночі зими йде сонячне довге літо.