Все ок
10035
Вітер кволо гортає мертве пожовкле листя.
Десь книги чекають: ті, що "на потім", "на після"
залишили ви. Та забрала майбутнє війна.
Знов ранки холодні, без нього. Надія одна
у серці, де віра, що фатум його омине.
"Ти як там?" – відправила вкотре послання німе.
Сльози втікають від спогадів про теплі миті.
Він ніжно тебе називав: "моя Нефертіті".
Звіти генштабу, прогнози і хайп: відкрили "Мак".
Мир гібридний в тилу, та пекло вирує в думках.
Справ купа горить, але ти не Цезар, не Юлій.
Нарешті він пише: "Все ок. Люблю, цілую."
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯