Про автора

Читання, чи не єдина розвага була у моєму дитинстві. П’ятнадцятихвилинний мультфільм по тєліку був один раз на день. Ну ще могло бути кіно про капітана Немо чи про Електроніка, про Алісу з майбутнього, чи про експедицію шукачів капітана Гранта. Та виявилося, що в книзі все виглядає ширше і цікавіше, ніж в радянській екранізації. Великі літні канікули були сповнені захопливих пригод не лише в реальному житті, а і на сторінках книжок. І нам, читакам, ніколи не було нудно. Читала в гамаку в саду, під ковдрою з ліхтариком вночі, за сараєм під виноградом, на горищі при свічці, на річці під мокрим рушником.
Однак, поруч зі мною, була кузинка, яка не любила читати. Доки, я поглинала сторінку за сторінкою, особливо в дощову погоду, вона нудилася. Щоб заохотити її я читала в голос. Та і це їй набридало. Їй було цікавіше, коли я розповідала історії зі свого київського шкільного життя. Починалось з простих і реальних пригод, які вичерпувались. Та поступово історії обростали новими персонажами, придуманими образами, вигаданими сюжетами. Згодом мої однокласники на чолі зі мною, не лише збирали макулатуру, а розслідували детективну історію зникнення цінного журналу; не лише пропускали уроки, а рятували подругу з хижих лап розбійників. А герої, улюбленої «Чорної Стріли» Стівенсона, Річард Шелтон і Джоанна Седлі, були натхненниками для романтичних історій.

Приватне повідомлення

Відзнаки