Горейко Олег

Обладунки Бога на мені.

Щирості й любові не займати.

Те, що не горить в вогні.

Освятила слізьми моя мати.

У руці тримаю гострий спис.

Та, насправді, в нім нема потреби.

Адже від Христа дістав тих рис,

Що мене підносять аж до неба.

Обладунки Бога на мені.

Та молитва вірного монаха.

Нищать коліща війни,

Що ввірвалась немов хижа птаха.

Невиразний відблиск у очах.

Цупка посмішка, що введе в оману.

Маю силу, що несе життя.

Незалежно де щита пристану.

Стелиться ромашками твій шлях.

А чебрецем снують перила,

Щоб запашіло у грудях.

Щоб виросли у тебе крила.

Стежинки тягнуться в квітках,

Які ти дуже полюбила.

Щоб рано-вранці в чобітках,

Або без них ти походила.

Куди ведуть усі стежки

Не відкривають квіти тайну,

Бо раптом схочеш навпрошки,

Обрати долю більш звичайну.

Любисток, як дороговказ,

Тебе по шляху направляє,

Де ти закохуєшся враз.

І він тебе також кохає.

©❤️

На березі Дніпра лежить шматочок раю.

І Чорне море хвилями колише його сон.

Тут журавлів ключі та лебедину зграю.

Зустріне навесні рідний Херсон.

Тут мрії моряків будують корабели.

Закохуються в море назавжди.

Письменники натхнення знаходять для новели.

І ти сюди частіше приїзди.

Крім моря Чорного, є море ще інакше:

- лани таврійські, що уходять в височінь.

І кораблі-комбайни, так мовити пом'якше.

По ньому йдуть до неба в далечінь.

Ідучи по стежці,

Посеред полину.

Запримітив квітку.

Чарівну рослину.

Квітка чарівна.

Своїми пелюстками.

Тягнеться до сонця.

І до нас із вами.

Відступив подалі.

Не зломати нароком.

Квітку чарівну.

Не обережним кроком.

Пелюстки біленькі.

Не висока зростом.

А бур'ян навколо.

Вистроївсь форпостом.

Ароматний запах.

Листячко зелене.

Білосніжна квітка.

Дивиться на мене.

Нахиливсь до неї.

Промовив тихенько.

Дякую за зустріч,

Квітка чарівненька!

Я Магія. І я відкрита.

Навколо тебе, ти лиш помічай.

Я здатна дарувати крила.

Відчуй мене та швидше зустрічай.

Я сповнена надій, очікування.

Я присмак щастя на твоїх вустах.

Твоє найкраще лікування.

Твоє життя із чистого листа.

Я Магія. Вінок секретів,

Що ланцюжком прямує крізь життя.

Із сірих постатей народжую поетів.

У мить складну - надійне укриття.

Я Магія. Я ключ до мрії.

Короткі ноти серця, що відчуваєш знов.

В житті твоєму радісні події,

В котрі вкладаєш щиро всю Любов.

© Горейко Олег 15.09.22