Чернець

100101
Публікація: 07.07.2024
Вірш
Завершено

Обладунки Бога на мені.

Щирості й любові не займати.

Те, що не горить в вогні.

Освятила слізьми моя мати.

У руці тримаю гострий спис.

Та, насправді, в нім нема потреби.

Адже від Христа дістав тих рис,

Що мене підносять аж до неба.

Обладунки Бога на мені.

Та молитва вірного монаха.

Нищать коліща війни,

Що ввірвалась немов хижа птаха.

Невиразний відблиск у очах.

Цупка посмішка, що введе в оману.

Маю силу, що несе життя.

Незалежно де щита пристану.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі