Вінсент. Або просто Віні

І знову ніч, ти спиш а я тебе охороняю,

Ти бачиш сон, а я не можу спати.

Мені до рання не заснути, відчуваю,

Буду курити, пити і тебе чекати.

Ти спиш, а я тобою не байдужий,

Тобі погано, а я зараз пʼяний дуже,

Ти дуже мила, я спаплюжений.

Ти синє море, я калюжа.

Ми надто різні, небо і земля.

Мене так манить усмішка твоя,

Моя єдина, і це не брехня.

Ти манія, тобою хворий я.

Я лежав на паркеті вночі,

Бачив сьогодні твій силует,

Я згадав твої ясні очі,

Коли дивився на твій амулет.

Я знав, ми не пара.

Впевнений ти остання.

Ти моя нагорода і кара,

Це не любов і кохання.

Це не кохання і не любов,

Я ніби плоть а ти кров.

Думав про тебе сьогодні знов.

Забуду тебе без вагань і умов…

Ми куримо з тобою в спальні,

І ти віриш що ти остання.

Тебе розчарувати мушу, ти крайня,

Не пам’ятаю імені, Ти Яна чи Аня?

Багато було тут дівчат де є ти,

Ми слухали пластинки і старі хіти.

Вони хотіли як ти, не іти,

Але серце моє заковане у хітин.

Ти повернешся додому на таксі,

І розчаруєшся в мені як усі.

Я не для тебе писав ці пісні,

Я не хотів, але мої слова це сіль.

Ти думала я полюбити зумів?

Що я тебе зустрів і очманів?

Тепер в очах твоїх тільки гнів,

Хоч провели з тобою всього пару днів.

Я убив тебе як нікотин.

Не любив, це наратив.

Ми були один на один,

Тепер тільки ти і дим.

Ти і дим в твоєму волоссі,

У очах твоїх бачив осінь.

Ми були в полі голі і босі,

Ти свої розплела тоді коси.

Ми були там перші й останні,

І пливли в почуттях і коханні.

Закінчили все на світанні,

Ми курили з тобою в спальні.

Ти учила мене любити

Я любити не умів ніколи

Ти показувала як жити

А я знаю що я потвора

Твої очі глибокі як море

Душа твоя чиста як тло

Все що я бачив це - горе

Все що я знаю це - зло

Ти сяєш як зірка,

Невгамовна мов птах

У душі моїй дірка

У очах моїх страх

Ти весела як літо

І ще добра як мати

Я в дірках немов сито

Не умію кохати

Я б хотів полюбити

Але дарую всім біль

Ти красива як квітень

Я солоний як сіль

Ти пахнеш як квіти

Я брудний і побитий

Ми давно вже не діти

Ти учила мене любити

Я курив і пив дешеве вино,

Я здогадався давно що тобі все одно,

Для тебе це гра, це для тебе кіно,

Тобі все одно, я знав це давно.

Ти сьогодні далеко, а завтра ще далі,

Ми б друзями стали, але точно не в парі.

Уже рік думки мої як в тумані,

Я кричав «тримайся від мене подалі!»

Ти прокляття моє, ти точно не дар,

Якщо ти подарунок, хто його дарував?!

Якщо ти моя доля, ну хто це написав?!

Ти була мені вірна? Я б так не сказав.

Не пиши, не дзвони, не зʼявляйся у снах,

Цей сон не солодкий, цей сон просто жах!

Твоє ім’я не зʼявиться на моїх вустах,

Почуття я спалив, це тепер просто прах.

Казала твоє серце з льоду,

Така стрімка і непокірна,

Ти від сімʼї далеко, я без роду…

Я з заходу, з Карпат а ти зі сходу.

Ти пам’ятаєш як почалося наше спілкування?

Ти перша написала в інстаграмі,

І після того переписки аж до рання,

А через місяць між нами загорілося бажання.

Ти так зробила що я всіх забув!

Я загуляв з тобою, ні, це не любов.

Ти так хотіла, ну і я не проти був,

І ти заводилася знов і знов.

Ти їхала в Європу, писала мені вірш,

Читав його, він різав ніби ніж…

Я так чекав, «Ну відпиши мені скоріш!»

Своїм «привіт» візьми й мене потіш.

А потім відеодзвінки і ті розмови,

Все було добре і ти хотіла знову…

І виглядало все неначе змова,

Закоханий твій погляд, пʼянкий і невагомий.

А потім я скрізь заблокований.

Дзвонив, писав, сказала «розчарована»,

У мене інша є, вона майже дружина!

А ти вела себе немов дитина.

Я статус «заморожено» залишу у вірша,

Доки у переписці нашій мертва тиша…

Я бачив сон, ми були вдвох у тому сні.

Ти так раділа, а я читав вірші тобі,

Ми були вдвох, ми ті птахи що прилітають навесні.

Ти так хотіла, щоб показав татуювання я свої.

І ми такі там молоді й щасливі!

На полі маків, над нами небо синє синє!

Яскраве сонце, вітер грає із твоїм волоссям,

Дивлюсь на тебе і у очах твоїх, я бачу осінь.

Ще в тому сні були разом в моїй квартирі,

Показував тобі ескізи і картини.

Пили вино

Курили. І про мої татуювання говорили.

Ми ще багато чого там робили

У тому ,сні де у очах я бачу осінь, навесні.

Твій сміх лунає в моїй голові

Фотоапарат твій, стоїть на столі

Пишеш слова пальцями, прямо на вікні Сьогодні буде дощ, в квартирі ми одні

Руки твої, в моїх руках

Твої слова в моїх віршах

Ти в думках, тиша на словах

Ти так любиш серіали і мої тату

А я нічого не люблю...

Усі твої "доречі" поклали на коліна мої "кстати".

Твої ключиці й плечі

змушують не спати.

Усі твої речі пахнуть піонами і моєю квартирою

Ти навіть коли втомлена, виглядаєш такою красивою.

Рано ти пахнеш кавою а

вечором сухим білим вином

Я рано пахну алкоголем а вечором дешевим тютюном.

На пероні розкидані білі піони

Він докурює другу, вона уже у вагоні

Він хотів все змінити, вона хоче додому

Їм обом зараз важко, відчувається втома

Три дні тому ще все було в нормі

Вони снідали разом і жили в його домі

Він приносив їй квіти, він кохав її очі

Він просив залишитись, а вона вже не хоче.

Він не скаже ні слова, в нього відняло мову

Він підкурює третю, «вона не повернеться знову»

Потяг рушив в дорогу, вже закриті вагони

На пероні розкидані білі піони