Українська відьма
Українська відьма буває лише справжньою... не як у орків – бабою Ягою.
Вона вирізняється довгою косою і сильною, міцною стопою.
Вона часто каже – не стій над душею і не лізь в очерет,
Щоб не зробили з тебе мої Сили – десерт. Абсурд?.. Агерт.
Про таких жінок думають чоловіки, але кожному з них ой не до снаги –
Поглядом із нею стрічатись... хоч кожен хотів би з нею вінчатись.
Але вона усіх бортане – бо не дозволено відьмі закохуватись.
Кожна жінка хоче з нею позмагатись – заздрячи її красі,
Вона ж не буде жінками впиватись – одна така ж бо навкруги.
В повний місяць кров її вогнем кипить: і чарує вона сміло –
Аж плавиться свинець – чорти сходяться до неї навпростець.
Українська відьма має хвіст і відгукується на потойбіччя свист.
Кажуть люди в неї дивний хист, із Дияволом ж бо не за руку, а навхрист.
Завше за спиною її гуде, а в обличчя мовити – не кожен слова знайде.
Лиш перехрестяться – хай Бог поможе…
Та часто, як Бог врятувати не зможе, до неї біжать в час біди і жалю...
Готові віддати останню броню – аби помогла зцілити недуг.
Вона допоможе… Зілля відварить охоче, закинувши в мідний чан:
Лапи курячі, кігті вовчачі, слюні ледачі, зуби зміячі, роги зубрячі,
Зради хлопчачі, сльози дівчачі, серцеві каплі, любовні граблі.
Заливши всі інгредієнди ранішньою росою під цвірчачі аплодисменти.
І ще додасть до чачі листочка звіробою й змахне над чаном своєю рукою.
Повня відбивається в цілющому зіллі – злітаються з дерев вранішні півні.
Духи лісу просинаються в мить чарів і в танку вигукують – агу і угу!
Лиш би втримати й не відпустити людську душу…
На ранок відпивши узвару цього – лежачий зціляється – тільки й всього.
Щодень відьму сторониться людська ворожба, вигнавши її за край села.
Кожен, кому вона колись допомогла, не признає цього, лиш видає брова.
Відьма же не чекає від люду добра: у чомусь свята, а у чомусь – відступна.
Її душа, як яструб – вільна. Вона своїм Богам лиш вірна. Абсурд?.. Агерт.
Лиш справжня українська відьма, з людськими долями змагаючись –
Вміє готувати з них смачний десерт.
...