Ангеліна Александренко

Чотирнадцятиповерхівка тягнеться в небо,

Бетонні плитки на площі у центрі.

А спогади яскраві ллються медом.

Про наші зустрічі в зеленому сквері.

Про гру в футбол на коробці біля школи,

Про розмови тихі на лавці в «дельфінах»,

Про гру у дворі, де кожен мав ролі,

Про танці на сцені в рідних мотивах.

Про концерт на День Міста з зірками країни,

Про походи маленькі до річки Шостки,

Про ті самі літні у «Світлому» зміни,

Про перші в навчанні важливі кроки.

Про окраєць теплого батону з «хлібзаводу»,

Про перегляд футболу в «палатці» гучній,

Про катання зі сніжної гірки йдучи додому,

Про ялинку на площі у сяйві вогнів.

Про вечірки на памʼятнику біля міськради,

Про навчання у коледжі, де був Кожедуб,

Про ті самі на «Бродвеї» яскраві паради,

Про поцілунки біля лікарні, де росте старий дуб.

Про басейн з освіжаючою водою,

Про батьківський дім у червоній «хрущовці»,

Про літні купання в «галяші» під зливою.

Про всі теплі спогади у рідній Шостці.

27.08.2025

Ангеліна Александренко

*слово «палатка» використано навмисно, щоб передати автентичний сенс цього слова у місті Шостка

Дорога життя

А серпантин життя крутить до нудоти,

Немов на тій вузькій, слизькій, гірській дорозі —

Нема де зупинитись й свіжості вдихнути,

Перепочити й сили зібрати у тривозі.

Але за поворотом зустріне тебе сонце.

Нехай холодне, з вітром, але воно твоє.

Відкриєш знову в серці своє ти те віконце.

І вся твоя турбота одразу ж там мине.

І навіть коли руки наче опустились,

Згадай, що ти в зростанні, ти там, де зараз треба.

Бо квіти після сну з росою розпустились,

І ти розправ ті крила у горах просто неба.

26.08.2025

Ангеліна Александренко

Твоя апельсинова кірка — нормальна.

Та й руки не товсті, а просто живі.

І очі твої — саме ті, що потрібно,

А зуби звичайні, а не криві.

Вугрі на обличчі? А який там день циклу?

Живіт випирає? Так в тебе є матка.

А ноги не тонкі, бо маєш в них силу.

Кучеряве волосся, бо ти наче хмарка.

Вуха твої — як у казці, в ельфійки,

А бочка соковиті, як пишні пампушки.

Найяскравіша твоя щира усмішка,

А на щоках твоїх тануть цілунки.

Ти не така як усі — особлива!

Родзинка не може бути банальна!

Хто ж сказав тобі, люба ти моя,

Що з тобою щось не нормально?

01.08.2025

Ангеліна Александренко

А завтра точно буде краще!

А якщо ні — то післязавтра.

І якщо здається, що стало важче —

Почекай на своє ти світле завтра.

Проходить ніч — за нею ранок,

І темряву розвіють промені.

Погане зникне у світанку,

А очі розплющаться, хоч і втомлені.

І посмішка на обличчі зʼявиться,

В руках відчуєш ти силу,

Зрозумієш, що дарма ти боялася,

А у серці прокинеться надія.

Просто чекай на те завтра,

Дозволь собі мати трохи часу.

І прокинеться твоя правда,

Дай тому завтра більше шансу.

28.07.2025

Ангеліна Александренко

РІДхрамПоезії

Вірші лунали над Хрещатиком,

Поезія лилася Києвом.

Декламували — і слова романтики,

Вірші людей на сцену вивели.

Тут говорили про любов —

До себе, до нього та до неї.

І кожен вірш свій поклик знайшов,

А вночі запалювали діджеї.

Обійми — теплі, як світанок,

Квіти, мікрофони, таймер.

На вишиванках — живий орнамент,

І спалахи світла з фотокамер.

Гармати вночі голосно гарчали,

Але ми не на мить не зупинялись,

Бо наші Музи звучали й кричали,

Хоч і стіни від вибухів здригались.

Чужі — стали тут родиною,

Дали потік рідної енергії.

Ми Рекорд встановили душею,

Об’єднавшись у РІДхрамі Поезії.

20.06.2025

Ангеліна Александренко

Емоції в середині бурлять,

Мов річка весняна швидка.

Слова на аркуші блищать,

Мов біль, яка вже не бридка.

Квиток у душу даючи тобі,

Де чорні літери розкажуть все,

Такої правди не покажуть очі,

А вірш, де свобода вітром в’є.

Ангеліна Александренко

22.03.2024

Маленька кухня в квартирі минулого віку,

Ти, я і пляшка білого напівсолодкого,

Розмови до ранку з тобою про все на світі.

Ти кажеш: «Ми так постарішали, моя мила.

У тебе сиве волосся, у мене залисини.

Зморшки намалювали візирунки на шкірі,

А я памʼятаю нас ще молодими

і кохаю так само сильно в усій палітрі».

Я посміхнулась тобі, опустила очі,

Засоромилась як тоді, одинадцять років назад.

А сьогодні у нас весілля річниця,

І я щаслива, що обрала тебе у весняний листопад.

Ангеліна Александренко

17.05.2025

Я плачу тихенько у ліжку,

Бо мама поїхала знов.

Чи приїде вона влітку?

Чи коли рік пройшов?

Бабуся дивіться на вагон,

Очі блищать від сліз.

Пустішає людний перон.

Донька в житті наче гість.

Обставини змусили лишити

Рідне й тепле крило.

Лишається за домом тужити,

А колись тут шумно було.

Збиралась велика сімʼя,

Раділа, сміялась, жила.

І мала одне імʼя.

Але відстань все забрала.

18.04.2025

Ангеліна Александренко

Уяви,

Немає війни.

Всі рідні поряд,

Навіть ті, що чужі.

Піти в АТБ о другій ночі,

Думати, що щастя — не просто обманок.

Співати пісні серед міста що мочі.

Прийти після вечірки додому підранок.

В новинах про чупакабру говорять,

Залишити паспорт, не брати з собою.

У повітрі відчувається свобода.

Літак у небі летить стрілою.

Поїхати з сімʼєю за кордон.

Не чути тривоги.

І до батьківського дому,

Ведуть всі дороги.

15.04.2025

Ангеліна Александренко

Тебе зустріла я,

Коли вишня квітла вся,

Коли зійшли сніги,

Ти відчув моє тепло жаги.

Я шепотіла тобі вустами,

Тягнулась до тебе думками.

А ти тримав мою руку,

Слухаючи мого серця стукіт.

Пелюстки танцювали.

Твої очі вогнем палали,

Кохання у повітрі кружляло.

А вуста моє імʼя у темряві гукали.

Твої жадані дотики,

Наче палкі вогники,

Змушували мене танути,

У руках твоїх слабнути.

Тоді я вперше покохала,

І серце моє засіяло.

Раніше я не знала,

Що тебе сильно я жадала.

Твої вишневі дотики,

В очах-озерах вогники,

Завжди будуть зі мною.

Бути разом — це наша доля.

27.03.2025

Ангеліна Александренко

На серце світять теплі промінні,

Підсвічуються шрами на сильному серці.

А ми тягнемося душами зболеними.

Відчиняємо одне одному замкнуті дверці.

Віримо й далі у щирість й добро,

Відкриваємо теплі обійми світу,

Ми не закінчимо, як Мерилін Монро.

Нам є що сказати цьому світові.

28.03.2025

Ангеліна Александренко

Як ти? Відповідай собі частіше.

Що там болить й хвилює тебе?

Я знаю, в думках немає тиші.

Й ніхто твій біль ніяк не забере.

Як ти? Постав собі питання.

Дай чесну відповідь та щиру ти собі.

Забудь про кляте виживання!

Почни жити у весняній ти росі.

Послухай серце, що воно говорить?

Про що шепоче у глибокій ночі?

І коли втома тебе в ліжко зморить,

Дивись всередину заплющивши очі.

У себе ти єдина, одна та неповторна.

Питай частіше: «Як я?», прямо вголос.

Згадай, що ти сильна й непоборна

Та кричи, щоб почули твій голос.

27.03.2025

Ангеліна Александренко

І вона забере той біль у грудях.

Забере сірі дні, забере твої сльози.

Покаже тепло, що є у людях.

Принесе свободу з ароматом мімози.

Полікує залатане бідне серце.

Змиє всі турботи ранкова роса.

Покаже посмішку щиру в люстерці.

Бо вже за вікном — жадана весна.

06.03.2025

Ангеліна Александренко

Всередині тебе є вона,

Маленька й сильна дівчинка.

Вона натерпілася сповна.

На її серці є маленька тріщинка.

Вона все ще чекає на ту ляльку,

На теплі обійми твої.

На свято хоче повітряну кульку,

Яскраві та кольорі вогні

Піклуйся про неї, дай те, що потрібно.

У душу свою зазирни.

Бо хоче вона любові так жадібно.

Тож в обійми свої загорни.

Ти та, хто дасть їй любові й тепла,

Хто підтримає у важку хвилину.

Зігрій, щоб вона там одна не змерзла,

Обійми ж ти свою дитину!

Ангеліна Александренко

21.02.2025

Ти заслуговуєш бути щасливою.

Ти заслуговуєш любити себе .

Не припиняй бути мрійливою.

Твою силу ніхто не забере.

Не слухай тих, хто казав тобі інше,

Залиш образи у вчорашньому дні.

Вони не можуть знати ліпше,

Ніж відомо про себе тобі.

Ти слухай себе, зазирни в душу,

Чого хоче вона сповна?

Сльозливу тишу ти там поруш,

І почуй своєї мрії слова.

Обирай себе, став на пʼєдестал!

Ти у себе одна, єдина й любима.

В твоїх руках твій щасливий фінал.

Ти заслуговуєш бути щасливою!

Ангеліна Александренко

21.02.2025

Відчуття всередині страшне і дивне,

Щось відбувається зараз у світі.

Чи буде майбутнє? Чи буде воно?

Чи буде добрий фінал у кіно?

Ангеліна Александренко

19.02.2025

02:43

«Полон вбиває» —

тобі знайомі ці слова.

Чи він страждає?

Чи плаче там вона?

Полон вбиває,

він знищує й болить,

він сильних забирає,

і серце тихенько сльозить.

Полон вбиває,

Він ріже їхню душу.

Він із середини ламає,

Згадати їх, тебе я змушу!

Полон вбиває,

А ти їх голос тут!

Нехай він голосно лунає!

Та забере їх самоту.

Ангеліна Александренко

16.02.2025

Дрібниць в коханні не буває,

Важливі всі твої слова.

Записка, з коротким «я кохаю»,

Чай в ліжко, щоб любов зросла.

Одна лиш квітка чи листівка,

Обійми теплі в день важкий,

З смачною їжею домівка,

Твій сміх щирий та дзвінкий.

А може просто вечір разом

З якимось фільмом провести,

Танок на кухні з ніжним джазом,

Слова кохання донести.

Поговорити просто щиро,

Зігріти вечором холодним,

Підтримати, якщо безсилий.

Віршем ощасливити коротким.

В цей день любов ось тут літає,

Скажи про почуття сповна.

Бо дрібниць в коханні не буває,

Важливі всі твої слова.

Ангеліна Александренко

12.02.2025

Рожевий захід дивиться на мене крізь вікно

Несправжній світ, несправжнє сонце світить.

Скажи мені, де правди те зерно.

Кажи, і хтось тобі повірить.

Забудь про біль, який гниє зсередини.

Забудь образи, йди тільки вперед.

Будуй з людьми міцні взаємини.

Та не звикай до них насамперед.

Світ руйнується й міняється з роками,

В дитинстві він як казка твоя добра,

А потім замок той розбомблять бомбами.

І вжалять тебе сильно наче кобра.

Але не забувай про вогник свій всередині,

Не забувай і жити заради себе ти.

І навіть впавши в болі в ту розщелену,

Люби себе та до небес лети!

Ангеліна Александренко

17.02.2025