Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
Конкурс "Квантова Україна"

Популярне за місяць

Нові книги

Нові вірші

Як затишно жити

Як жити затишно, коли є мама й тато

І нас, дорослих, кличуть лагідно – дітьми.

Тоді ми і життям крокуємо завзято,

Бо нас родина захищає від біди.

Нас не спиняють по-життєві перешкоди,

Ми впевнені у здійсненні мети,

А вдома, як і завше, мама й тато,

Хоч на Великдень, нас очікують завжди.

Та ми ще молоді, ще не такі розумні,

Шляхи життя ще зовсім не лячні,

Бо знаємо душею – мама з татом поруч,

І в сутолоці не рахуємо розлуки дні.

А вони краплинами стікають в вічність…

Ось вже і нас Господь нагородив дітьми.

Тепер вже ми даємо настанови слушні,

Щоб наші діти стали гідними людьми.

Як жити затишно, коли є мама й тато…

Та лиш настане час їм в вічність відійти,

Відразу холодом дмухне з безодні вітер

І нам вже спокою ніколи не знайти.

...

Анатолій

Сховане сонце.

Там де сонце заходить, далеко за лісом

Ховається сонце за залізним завісом

Ховається сонце десь там за горами

Десь там за горами та й поміж морями

Ховається сонце тай світ поза очі

Обличчя своє показати не хоче

А я піду далеко та й буду шукати

Бо більше не хочу просто чекати

Я піду по полю а потім у гори

Де кінчиться гори там піду у море

У морі дельфіном плавати буду

З русалками може про сонце забуду

Пройдуть мої роки на дні океану

Пройдуть мої роки і я старий стану

Прийду я додому загляну в віконце

І там я побачу заплакане сонце

Там де сонце заходить далеко за лісом

Сховалося сонце за залізним завісом

Сховалося сонце бо заплакані очі

Заплакані очі бо то очі дівочі…

...

Bodmer
16+

Затанцюю менует

Життя це сцена, і я з неї сходжу.

Але актор без пафосу не може,

Я без взуття, воно вже заважа,

І до крові я ноги стер,

Та я танцюю, менует останній мій.

Давай же смерть! Замучай ти мене.

Це наш останній менует,

До ранку, часу лишилось замало.

Танцюючи останній менует,

Я знаю, завтра точно не прокинусь.

Біла сорочка, повністю в крові,

І ноги стерті, майже до кісток.

Вже ранок, люди шаленіють,

Я на колінах, серед вулиці стою.

І посміхаюсь, мабуть.. я не знаю

Як довго танцював свій менует?

Це невідомо, ні мені, ні вам.

Та знаю точно, що він був чудовий.

І мої ноги, мабуть вже кістки.

В очах давно вже потемніло,

Життя покинуло мене.

Де оплески? чомусь я їх нечую,

Ніхто не рад? шкода.. я так старався,

Але сцену життя я вже покинув,

Актор без пафосу не може..

Мабуть.. я вже не зна,

Та знаю точно, все одно,

Всі в захваті, від мого менуету,

І навіть смерть вже голову склонила.

Мене чекала? Що ж я дуже рад.

Нарешті з менуетом я покинув,

Цю сцену, це життя і людство це.

...

Оксана Байдак

Кохали

Я люблю зорі, бо вона,

Вона малювала їх коло шрамів тих незначних,

Коло тих, що тварини лишили мені

І тих, що я ж залишила.

Вона не розбирала, де які,

Бо вона кохала їх усі,

Бо вона кохала мене усю.

Й шрами,

Й недоліки,

Й те, що я ненавиділа.

Вона кохала і залишала сліди,

Ті які проходили швидко

І ті які лишились назавжди.

Кохала звісно не лише вона.

Я малювала їй квіти,

Я не те щоб сильно вміла,

Але все ж малювала,

А вона хвалила,

Казала, що ми сестри по шрамах,

По розмальованих шрамах,

Розмальованих чужими руками.

Й ми кохали,

Ми обидві кохали.

Всі найстрашніші недоліки ми уникали

Й казали що саме за них і кохали,

Ми залишали

Сліди, що не змиє вода і мило

І ті сліди не зникнуть.

Звісно, то були не шрами,

Або не зовсім такі,

Якими ми їх зазвичай уявляли.

В ті шрами ми фарбу заливали.

Й увесь цей час кохали,

Й не полишали.

Ми були поряд завжди,

Як тяжко не було.

І ми малювали,

Я квіти вона зорі,

Але головне, що ми малювали не шрами

Й не на своїх тілах.

Хоч також головне, що кохали

Й кохаєм подосі.

...

Аня

Запашна кава

Зробила ковток запашної кави

Та тепер кайфує від ситуацій,

Котрі на перший погляд для неї

Не посильні, але доволі миттєві.

Вже залежна від горнятка кави

Та музики, що грає на повторі.

За допомогою цієї гармонійної хвилини

У дівчини миттю з'являється усмішка.

...

Хвилина душі

Нові аудіокниги

Останні оновлення

Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Сказати, що я обурений, - це нічого не сказатиАрсеній Троян
19.05.2024
Я відкриваю "Аркуш" і дивуюсь. Навіть не дивуюсь, я обурююсь. Та що там обурююсь - я просто не роз ... Детальніше
А у нас перший учасникКнигоманія
19.05.2024
У конкурсі "Любов, смерть і некроманти" з'явився перший затверджений учасник. Чому тільки один? Спра ... Детальніше
Біохвилі.Крапка
18.04.2024
Сиджу думаю з чого почати. І думок так багато, що не можу вхопитися. Тож почну з тигрів. Вам не зда ... Детальніше
Продовжувати чи не продовжувати — ось питанняКнигоманія
09.05.2024
Вітаємо! У нас неочікувана новина щодо конкурсу "Любов, смерть і некромантія". Ні, ми його не зупиня ... Детальніше
Знайомтесь, магічний реалізмstas
18.05.2024
Перелистав запропоновані Аркушем літературні жанри для визначення жанру свого тексту й не знайшов та ... Детальніше
Корисні блоги АркушаАнна Дейна
06.05.2024
Позаяк книжкою я перестаралась і порушила випадково правила платформи нею, але ідею кидати не хочеть ... Детальніше
На Аркуші вже:
10911читачів
124895коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: