Колись

Колись перестану боятись грози.

І смак поцілунків твоїх я забуду.

Колись не зроню за тобою сльози,

І погляду твого шукати не буду.

Колись я забуду події і дати

І навіть обіймів солодке тепло.

Колись мені нікого буде чекати,

І згадувать те, чого в нас не було.

Колись перестану до тебе всміхатись,

І навіть не буду писати вірші.

Колись мені вдасться від себе сховатись,

І спокій оселиться десь у душі.

Колись в моїх спогадах буде просторо

Аж так, що від голосу піде луна.

Колись, це здається, ще зовсім нескоро

І скільки є часу для цього хтозна.