Глава 4. Храм душі

Рон не з'явився ані цього дня, ані наступного. Навколо знов був лише нескінченно одноманітний урбаністичний пейзаж. Періодичні поштовхи з голосами стали моїми єдиними співрозмовниками. Мені було боляче їх слухати, бо я їх не розуміла. Мені хотілося їх чути, бо вони створювали ілюзію хоч якогось життя у цьому місті.

Я кричала під час землетрусу, кидала уламки й звинувачувала голоси, благала їх й знов поливала брудною лайкою. Кому тепер потрібна моя ввічливість? Час хоч зараз бути правдивою із собою. Новий прошарок пилюки плавно вкладався на старий й мої емоції втихали. Грець з ним! Наперекір цьому зачарованому місцю відшукаю ті кляті запахи, чуєте?

Про зустріч із тінню я воліла не згадувати. Скільки таких ще затаїлося тут навколо? Навряд чи вона була єдиною. Мої побоювання змушували мене з більшою обережністю досліджувати простір. Я обходила темні вулиці й погано освітлені кімнати. Вночі ховалася у найближчу діру й сиділа там тихенько до самого ранку.

Якось раз, я натрапила на старе кладовище. Чомусь мені було там зовсім не страшно. Камені плити були товстезні, пророслі лишайником, з нечіткими малюнками й написами. Я блукала між плит й дивувалася цьому місцю. Як може бути кладовище, коли я не бачила жодного мерця? Що похоронено під шаром землі? Там дійсно лежить скелет чи й він зник під час апокаліпсису?

Керуючись дивним бажанням я вибрала першу ліпшу могилу й почала копати землю уламком дощечки. Ґрунт був м'який й досить швидко я відчула щось тверде під поверхнею. Розгрібаючи землю, я готова була побачити, що завгодно, крім того, що там дійсно було. Дощечка натрапила на скло, під яким у невеликій ямці лежали свіжі маленькі жовтенькі квіти! Коли ми були малі, то й самі робили такі "секретики". Технологія не важка: лише вирити трохи землі, постелити на дно фольгу, викласти свіжо нарваний букет, закрити шматком скла й присипати. Потім ти вирішуєш, кому розповісти про маленьку таємницю. Тільки таке сховане місце не могло існувати довго, бо рослини в'яли. Вже за кілька днів секретик виглядав, як щось гниле й не привабливе.

Хто й коли його зробив? Чому на кладовищі? Що за викривлення часу й простору? На всяк випадок, я озирнулася ще раз навколо й принюхалась. Переконавшись, що це місце так само самотнє, як і п'ять хвилин тому я підняла свою карету й пішла з кладовища, занурившись у найближчу вулицю поміж руїн старого міста.

За кілька сильно зруйнованих кварталів я натрапила на церкву. Залишки цегляних стовпів ледь трималися у вертикальному положенні та це мене не зупинило. Перестрибнувши декілька куп уламків я опинилася прямо у центрі колишньої споруди. Фресок майже не залишилося. Десь ще досі визирала нога святого з-під ультрамаринової ряси, десь відчайдушно тримався шматок рослинного орнаменту. Замість купола мені знов відкрилося монохромне сіре небо. Плющ захопив це місце, давно витіснивши звідси Бога.

Мені не хотілося одразу йти. Піднявши очі, я почала молитися. Про суттєве й несуттєве. Про живих(а чи живі вони ще?) й давно мертвих. Святі мовчали. Той, хто не може знайти Бога у храмі своєї душі, не зможе його відшукати й у церкві.

Я перехрестилася востаннє й усміхнулась сама до себе. В мене не має на голові хустинки, але ніхто мене зараз за це не осудить. А чи потрапили до раю ті, хто кидався мене лаяти за неправильний одяг? Яка спіткала їх доля? Сподіваюся, що для них існує у пеклі окремий котел!

Перед руїнами церкви із чималим здивуванням наткнулася на Рона. Схоже, що він знав де я й чемно вирішив почекати ззовні. Вираз його обличчя можна було розцінити як посмішку. Чесно кажучи, і я дуже рада була його знов зустріти!

— Роне, невже! Я вже втратила надію, що тебе знов побачу! Можливо тобі нарешті знайшли заміну на касі?

Чоловік продовжив хитро посміхатися і явно не волів сперечатися з моїми майстерними висновками.

— Пішли, прогуляємося,— й він махнув у бік чергового перехрестя.

— Приємно здивований, що ти не перетворилася на тінь! — його голос був щирим, а от у мене все всередині похололо.

Я здригнулася, уявляючи себе у ролі живої чорної плісняви.

— Невже я можу стати однією з них?

— На жаль, легко,— не заспокоїв мене він й сумно всміхнувся.

— От, дідько! — в моєму голосі пролунала дивна суміш страху з відразою.

Рон зупинився й розвернув мене обличчям до себе. Так я могла краще роздивитися його сіро-блакитні очі й нові деталі його незвичного довгого вбрання. Цього разу я помітила кілька амулетів, що висіли на його міцній шиї десь під чорною бородою. Це була лише мить, та я точно встигла занотувати наявність невеликої срібної монети з рельєфом сови, молота та весла. Голос Рона відірвав мене від споглядання.

— Повір, ти впораєшся!

З-під мого берця відлетів у сторону шматок бетону.

— Господи, як легко кидатися такими фразами, коли сам працюєш на касі! — я була зла на Рона, неначе це він винен у тій відчайдушній ситуації, в якій я опинилася. Чому це все його не стосується? Може й мені на таку роботу влаштуватися?

— Я дійсно намагаюся допомогти... Слухай, перш ніж я знов піду, хочу дати тобі ще останню корисну пораду.

Ні! Ні! Ні! Невже знов? Як мені не хотілося знов відпускати цього загадкового чоловіка у чорній рясі. Я сіла на першу ліпшу гору сміття, закрила рукою обличчя й тихо наказала.

— Кажи.

— Іноді, щоб пройти повз тінь потрібно стати нею.

Мене пересмикнуло від жаху. Такі поради нехай запхає собі щонайдалі!

— В мене є пропозиція: міняємося? Я тобі даю карету, а ти мені посаду у магазині чи МакДональдзі. Де ти там працюєш?

— Ти ж знаєш, що це неможливо, правда?

Не підіймаючи голови я побачила, як його ноги у грубому чорному взутті, не затримуючись, пішли від мене. Я не зупиняла. Вітер не схопиш. Сподіваюся, що ніколи в житті його порада не стане мені в пригоді.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Олександра Буревій
02.11.2021 02:39
До частини "Глава 4. Храм душі"
У Вас є гарні оберти, гарні вирази, з кожною частиною текст фактично стає все кращим і кращим. Отримую від того задоволення :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше