Легенда про те, як весну лелеки несли

І летіли лелекі, стрункі та горді,

І несли на крилах весну, квітучу й радісну,

А назустріч - хмара, важка та чорна:

- Здавайтеся, нікчемні птахи!

Я змию з неба і землі всі ваші весни, надії,

Думки про гнізда, дітей, родину,

Начхати мені на вашу красу та гордість,

На ваші пісні й танці,

Залицяння і сподівання...

Бо Війна - моє грізне ім'я,

А ви не знаєте,

Як в цьому жити.

Я розповім вам, як:

У війні не живуть, а вмирають,

Не тріпочуть крилами, а лягають під ноги сильнішому,

Благають його про милість,

Співають його пісні,

Славлять його його ж таки мовою -

Лише тоді є шанс вижити...

Або намагаються пересилити сильнішого,

Аби самім стати ним (підступно регоче)

Але Ви - викривлені нулі!

Я знищу вас за три... (захлинається злістю) Подихи!

Страшним вогнем спалю ваше пір'я і весни!...

Здавайтеся, бо буде вам так гірко, як ще не було.

...Злякалися лелеки, повернули трохи назад, засумували.

Стали думати-гадати, як весну донести в ті краї,

Де на неї чекають,

Куди заприсягалися лелеки її приносити щороку.

Але весну міцно тримали на крилах...

І стали лелеки серцем і розумом кликати про допомогу,

Віщувати, що інакше не знатиме ціла земля весни,

А отже не зацвітуть абрикоси й сакури,

Рута і троянди,

Маки та Шовкові косиці,

Не заспівають солов'ї,

Не задзвенять у прозорому п'янкому повітрі барвисті синиці -

З рештою, банально їсти буде нічого.

І злякався світ, замислився...

Не дуже йому хотілося чипати ту кляту небеспеку.

Може, вона лелеками й задовільниться.

Але то були марні сподівання.

І довелося світові допомагати лелекам,

Втрачаючи нагріті віками зручненькі містечка під сонечком,

Довелося скрипіти, стогнати

Міняти щось у своєму ситому затишному житті...

А лелекам ставало все важче,

Дедалі небеспечнішою почувалася весна,

ЩО дрімала в них на крилах...

Але чим вона могла зарадити?

Хіба красою та піснями,

Теплом та квітами.

І тоді прокинулася весна,

Вперше у житті незалежно росправила

Свої лазурові крила,

Злетіла, зайнявши собою все небо -

Заспівала всім серцем, на повні груди!

І сама не помітила, як затулила собою чорну хмару війни,

Як оглушила стару небеспеку своєю дзвінкою піснею,

Як осіяла землю посмішками та сподіваннями.

Підтримали весну дощики й сонечко -

Заграли всіма кольорами прекрасної веселки.

І нічого не лишилося старій нікчемній війні, як розтанути,

Як забратися назавжди з теренів життя.

(квітень - травень 2023, Гданськ)