Квітень

Зі мною тихо попрощався квітень...

Пречорним віршем, але світлою весною.

Сміявся й плакав чистою сльозою,

Подобалося в тиші нам сидіти.

Він говорив про пахощі весни:

Про сум, про радість і дерев, і квітів;

Про всі тривоги, і зневагу світу,

Ніжно-блакитні, щирі, теплі сни.

Я обіймала, щиро співчувала,

Я дякувала за його прихід.

А потім огорталась в квітня цвіт

І усмішку йому я дарувала.

Тривожилась моментом невловимим,

Просила допомоги, я кричала!

І вмить усю себе я показала...

Та квітень лиш підтримував незримо.

Він вирізнявся, ніби з-поміж люду:

Презирства не було в його очах

Приймав мій біль, страждання, страх-

Я впевнена була: він не осудить.

Я знаю: незабаром крига скресне.

Після весни цвістиму теплим літом.

Я полечу у далечінь небесну,

Я усміхнусь весняним, світлим квітнем.

(травень 2023 р).