"Твоя"

Солодкий вечір, цвіту аромат,

У твоїх тану, любий, я обіймах

Над нами небо в зоряних стежках,

Ти роздягай, скоріш пиши картину.

Дивись уважно, та не копіюй,

Відтворюй точно мапою кохання

З тобою в одне ціле зіллємось,

Летітимуть жарини, як востаннє.

Запам’ятай мене прошу таку,

Гарячу, несподівану й нестримну

Як літній вечір, запах ялівцю,

І щиру й непорочну, як дитину.

І карі очі, відблиском своїм,

Чарують та турбують одночасно

І шкіри аромат таким п’янким,

Що з розуму зведе тебе невчасно.

ЇЇ вуста ціловані дощем,

Що за своїми ти тепер ховаєш

Згоратиме усе у тобі вщент,

Про силу поступово забуваєш.

Вона, як відьма, з розуму зведе,

Ідеш за голосом покірно, мов дитина

Вона в тобі пробуджує живе,

Ніхто крім неї, бо вона — Єдина.