"Береги кохання"

Забери мене собі ти назавжди,

Так міцно ланцюгами прикувавши

Я до матерій, атомів у тобі,

Ми зіллємося, океаном ставши.

Пливу у тобі, шовком доторкнусь,

Зруйную скелі мороку нічного

Я хвилею об серце розіб’юсь,

Розтоплю лід чекання вікового.

Зігрію душу диханням своїм,

Обійму ніжно десь посеред міста

За шелестом каштанів той прибій,

Між нами вже далеко є не іскра.

І шаленієм, наче діти, день за днем,

Любов на смак, немов цукрова вата

Ти притулись та заспівай пісень,

Бо нелюбов страшніше, аніж страта.