Провчи мене за моє кохання, бо я не можу жити без тебе

Маша підійшла до турнікету, щоб відбитися та пройти через нього, - і їй в цю мить щось показалося дивним, ніби вздовж невидимої лінії паралельно цьому турнікету невидима стіна, прозора, але вона відчувається та ще й трохи тремтить, ніби колишеться листя від вітру, спотворюючи зображення за собою. "- Треба висипатися, інакше галюцінації почнуться згодом, якщо недосипом зловживати." - Подумала Маша. Та відбилася своєю перепусткою й пройшла цю кабіну прохідної. І зразу в очі вдарило різким світлом. Попереду все було занадто яскраве, а зліва, через прозору стіну, все звичайне, нічого особливого, таке, як і в інших місцях. Зліва за прозорою стіною звичайні люди йшли на свою роботу. А перед Машею: відображення тих самих людей, але в якомусь іншому вигляді, немов вони усі перевертні.
00034
Публікація: 06.05.2023 - 06.05.2023
Повість
Завершено
Сторінок: 13
Символів: 18 704