Електронні книги / #дракон (79)
Зелений дракон
Зелений дракон над містами літає,
де люди з блакитною кров'ю у жовтих тілах
свій край від навали щодня захищають,
долаючи труднощі, горе і страх.
— Не вірю, оце так жага до свободи! —
захопленню змія немає межі:
— бракує їм тільки крила допомоги,
в додаток хвоста, що належить мені.
Подам я їм лапу, а навіть чотири,
ще зуби і подих вогняно-жаркий,
аби спопелити навік темні сили,
щоб чорт не вилазив з болота якийсь.
А далі засію той край верболозом,
що вмиється ріками вилитих сліз,
закрию державу від бід і загрози,
кордоном розкинувши зелені ліс.
Калиною всію обвуглені частки
землі, що поглинула кров козаків,
а там, де тілами заради нащадків
герої лягли, захищаючи світ,
розстелю діброви, прикрашені буком,
поблизу розставлю соснові бори,
і хай яворина розкаже онукам
за що помирали їх предки колись.
Кущем ялівцю я оздоблю могили
всіх тих, хто безслідно пропав по цей день.
Гілки бузини із любов'ю лягли би
на дім спочивання невинних дітей.
Та зараз між іклів моїх перемога,
що ревом нестримним так рветься з грудей.
Її подарую в річницю дракона,
підтримати хочу цих вільних людей.
(Грудень 2023 р. - січень 2024 р.)
...
Невидимець
Це небо було б, наче вдома, якби не дими.
Це місто було б, мов у казці, якби не руїни.
Ця тиша звучала би вітром, та знову гримить
І стогнуть у ранах земля та душа України.
Тривожаться, борються, люблять і рвуться із пут.
А я розриваю крильми світанкові заграви.
Збудив мене поклик дитини - і я уже тут.
Ось тільки знайти би того, хто мене оприявнить.
Того, в чиїм серці-горнилі гартується світ.
Того, чиї воля та сила - булат, а не криця.
Хто міцно стоїть, але ладен і вплав, і в політ.
Хто вірить у диво і в нас, але ще не боїться.
Того, хто не згуби лишень із небес вигляда.
Того, чия віра палка і зіркА, і безсонна.
Та істинний лицар, коли в його домі орда,
Хай гляне угору - в диму не побачить дракона.
А я би став поруч. А я б його в небо підняв -
Й земля би здригнулась од нашого вільного крику.
І ген би до обрію стала заграва заграв,
І знищила б тих, що людьми не були споконвіку.
Та знову на заході промінь останній зачах
І хором безладним співають у місті сирени.
В тіснім коридорі сумує за татком дівча,
Малює солдатам драконів і мріє про мене.
Душа її бореться, любить і рветься із пут.
Її не затримав притулок у доброму краї.
Мала войовнице, не втрать свою віру - я тут!
Не квапся рости - це болить.
Я тебе дочекаюсь.
...
Доля її – дракон
... А доля її – дракон, а не принц чи герцог.
Дракона кохає красуня уже давно.
Дракону належить її непокірне серце.
Хай кажуть: "Причинна!" – кохає його все одно.
У кого іще є такі золотаві очі?
Хто ще вміє так обійняти її крильми,
сховати від світу, який визнавать не хоче,
що він і вона не окремо, а разом – "ми"?!
"Ніяких драконів!" – ногами король тупоче.
"Луската потвора! Уб'ю!" – обіцяє брат.
Мовчить королева. Вона зрозуміти хоче,
чому все це сталось, чия це жорстока гра.
Чи зможе її Маргарита, дитина мила,
старе зруйнувати прокляття, що править тут?
Чи так і блукатиме замком недобра сила,
аж поки хтось інший не звільнить усіх від пут,
які не одне покоління з бідою в'яжуть
правителів гордих? І скільки чекати ще?
Цей замок проклятий – віддавна так люди кажуть,
і страх накриває долину брудним плащем.
А треба всього лиш було покохать дракона –
по-справжньому, щиро, і заміж за нього йти.
Ніхто не хотів: чи миліша була корона,
чи просто боялись... Невже нею будеш ти?
Маленька принцесо, чому неласкава доля
тебе готувала у жертву старому злу?
Підеш за дракона – і вже не побачиш волі,
а серце зітліє у мертву суху золу.
"Скажи, королево, чи варта того корона,
щоб з нелюбом жити? Чи в замку щаслива ти?
Я знаю, ти теж покохала колись дракона –
чому ж не схотіла за серцем своїм іти?
Не вабить корона, бо я – добровільна жертва
такого кохання, яке і не снилось вам.
Із ним я щаслива, без нього я буду мертва.
Немає прокляття, воно лиш пусті слова.
Самі ви наслали прокляття оце на себе,
ваш вибір – корона, та щастя вона не дала.
Ви завжди дивились під ноги, а я – у небо,
тож маю тепер і кохання, і два крила.
Забудьте прокляття, вдихайте на повні груди.
Розсіються хмари, відкриють нові світи.
Залежить від вас, що в майбутньому з вами буде.
Прощай, королево... Мамо... "
"Прощай. Лети!"
17.01.2023
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше