Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #світ (70)

Час

Час ніколи не дає нам змоги

Повернути все назад.

Від нього не діждешся допомоги,

Він завжди все робить сам.

Кожну хвилину, кожну секунду

Небагато цінує із нас,

А коли вже все позаду,

Ми питаємо себе: "Чому так зробив я в той раз?"

Час і добрі, і погані вчинки береже,

Час не тримає на серці образ,

Він накопичує все те,

Що знаходить,

І нескінченно глядить на нас...

...

Дівчина на гойдалці

над прірвою

...і розсипається твій світ.

твій час зникає...

роки билинками злітають врізнобіч.

життєвий шлях твій тане.

...стоїш над прірвою,

в якій усі твої стихії

прагнень та натхнень

настирно знищують "дна одну -

у просторі вони спливають в небутті серпанком...вже ніякі

в нікуди, у ніщо.

...і ти забутий всім...усім навколо світом...

тобою все забуте.

і втрачена мета -

вона повік незбутня!

втрачають сенс бажання всі, чуття,

думки та рух...і кожний порух - біль...

події всі, всілякі... - тобі абсурдність.

і сам собі ти як нікчемність,

дрібнОта,

пустота,

непотріб,

зайвість... -

як майво перед очі...

хитаннями в марноті

над прірвою... - зникаєш!

як наче хтось невидимий, могутній

тебе мов крейду з дошки начисто стирає

з реального буття в умовну ірреальність.

і знівельований щезаєш.

і ти вже є ніхто,

тебе як не бувало ніколи та ніде...

шепочеш іронічно сам до себе

про те, що... - так,

твій світ розсипався на прах,

твій час мов пил зникає...................

...

Ем Скитаній

Гойдалка

Ти сидиш гойдаєшся,

Думаєш про щось...

Твої думки про планету🌍

І ти неначе в космосі.

Тобі приємно і ти,

Взагалі не хочеш зупинятися.

Гойдалка - це те місце,

Де ти можеш зі своїми думками

Побувати на іншому кінці світу)

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

А чи вона любила світ...

А чи вона любила світ

Чи тільки бавилась тобою ?

І кожне слово знов брехня

І лицемірство без кінця

Чого ти так боїшся нас ,

Що не навижся відкрити нам лице ?

Чи хтось образив ?

Чи розбив?

І що ж тепер ти ніби " сильна, незалежна"

Та де там!?

Знов ховаєшся від нас ..

Та спокушаєш поглядом гарячім ?

Невже так любиш визнання ,

А що робити , як забудуть?

Я вже забула...

Я не слабка , тепер не маю сил на тебе

На ті дитячі забаганки

Кричати , маніпулювати , ти не в собі .

І погляд твій більш не чарує

Лише вуста , хотілося б розбити

Щоб не дісталися нікому .

І наші скелі розірвуть тіла

Залишаться лиш душі ,та вже не ті які були ...

Ми розійдемось , знову й знову.

Чому ти пишеш в ту вечірню пору ,

Невже бажаєш моїх слів ,

чому ти знову не даєш покою

Чого застрягла у думках..

І ми не будемо ніколи разом

Це знаєш ти , та знаю я

І кожен раз ми знову поруч ,

Не знаючи навіщо

Щоб знов розбитись на шматки...

(14.10.22)

...

Валер'янка

Потрібно й надалі вивчати свої серця

Потрібно й надалі вивчати свої серця,

Спостерігати за жестами рук, що пояснюють про кордони

До яких тобі можна, на які посягнути зась.

Бодай доторкнутись вустами чи тяглістю мови.

Для початку навчитись змальовувати краєвид

Вивчати траєкторії птахів, блякле сонце в холодну пору,

І навіть тоді, коли захочеться говорити про світ –

Описувати невидимий контур його свободи.

Навчитись ходити в тяжких обладунках зими,

Говорити із самим собою знемагаючи від безсоння,

Добирати слова перечитуючи старі словники

Дізнатись про страх, про віру в твоїх долонях.

Тоді відпускати їх крила в стрімкий політ

В театральній залі. Подавати нужденним в слові

Спочатку потрібно підняти опалий цвіт,

Споглядати красу всюдисущого царства любові.

І навіть тоді не шукати примхливу мораль,

А вести діалог, як веде його чуйний художник,

Змалювати картину і поселити у ній не жаль,

А радість з якою вуста промовляють: «О, боже!».

09.12.2023

...

Володимир Каразуб

Друзі

Друзі, ви де? Ви взагалі є?

Я ще жива і можу і без людей

Але без вас таки сум мене інколи б'є

Я перечікую, як у усі, все окей

до Перемоги.

Я не зневірилась, Бог не в церквах

Ми всі під Богом

Страх проганяю

Сама як завжди сама

Та це минуче, стан, що нікого нема

Після ночей горобиних світанок завжди

Я почекаю, кажу іншим, тільки зажди

Просто живи, як виходить, і все буде добре

Нині багато людей самотніх і у скорботі

Я не умію казати нещире чи неважливе

Я як кажу, значить треба і є можливість

А як не можу, мовчу, або знов до друзів

Друзі, ви є? Рахувати вас я в недузі

Я просто не знаю, хто лишився у цій війні

Ми всі не сталеві і трохи іще смішні

Але ми тримаємо тил чи тримаємо стрій

Багато самотніх є нині у днині своїй

Багато страждання і вимоги часу тяжкі

Не знаю чи є хто, лишився у мому житті

Але проганяю я думи сумні свідомо:

Бо найважливіше - я є, я жива, я вдома.

...

Віва ЛаВіта

СВІТ

Я люблю цей світ за те,

Що він різнобарвний і пишний,

Що він надихає мене

Райдуг сягати найвищих.

Я милуюся світом й люблю

Його подих живий, молодечий.

Його світлом я дорожу,

Бо світло вбива порожнечу.

Я дихаю світом й живу,

Живу, поки сили є жити,

Допоки ловлю я зорю

Натхнення, щоб знову творити.

Щоб з друзями разом збиратись,

Чудити до самого ранку,

Й за русалками знову ганятись

У ложах дніпровських туманів.

Щоб долю свою будувати

Без воєн, хвороб та образ,

І хвацьких пісень все співати,

А пісні рождаються з нас.

Отож-бо, мій цвіте цікавий,

З тобою пройду всі дороги.

Гіганте, ти - завжди безкрайній,

Для тебе не існує порогів.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

Прошу тебе, зупинися...

...Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,

Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг

Запримітиш, як вони відбиваються у тобі тисненням своєї жури...

Як замерзають краплі осінньої музики,

Як ламаються тонкі пагони, що впивалися соками,

Як чиєсь життя вписується в орбіту молодого стовбура,

Хто окрім тебе всотає цей день словотвором,

Коли невловимий порух її очей, що знаходить опору

В спогляданні речей оглядається

На безкінечне існування землі,

Що не знаходить свого берега вічності

Та благально промовляє:

«Прошу тебе, зупинися...»

Ми вже знаємо, як пришивають

Ґудзики щастя зіниці коханої,

Як кулі прошивають серце воїна;

Ми слухаємо краплі дощу, звуки літер,

Як поезія тріщить і розходиться по швах

Скидаючи всесвіт квантової фізики,

Як закохана дама скидає свою білизну

Кутаючись у дотики ночі, а ти пізнаєш її знайомі контури.

Коли раптом вона зникає.

Облізають спогади. Плутаються літери.

Шорпу етбе пинузяси,

Та навіть тоді ти боятимешся відмовитися від літер,

Від цієї точки без якої звалишся у глухий хаос.

І тому вона відтворює свій голос. Знову і знову промовляючи:

«Прошу тебе, зупинися...»

22.11.2023

...

Володимир Каразуб
16+

Я просто хочу право на самотність

Усе життя складається з моментів, коли ти пізнаєш когось.

У соціальний устрій Всесвіту закладено, що без нікого ти ніхто.

В усі моменти спокою безлюдному, тебе вважають диким та бритким,

А іноді потворою, яка загубить всіх дітей.

Не всі природжені бути цікавими, не всі у світі можуть впевнено стояти, перед людиною, яку він бачить вперше та сміло посміхатись без брехні.

Але чомусь у світі з масками ми звикли думати, що норма саме ця,

Що бути завжди "в настрої" та всім серцем любити ВСІХ людей і є те, що називається суспільство.

Навішувати ці кляті ярлики, хто вже придатний, а хто вже ні, хоча: – "В правах ми всі є рівні!"

Для цього, йобаного, світу лише ті хто вічно хоче зносин і є тим "правильним", "своїм".

А ті хто звикли бути в коконі залишаться у тіні десь.

І все могло бути так просто, якби не суперечило собі.

"Ми маємо бути собою", а в той же час "Живи, як є, та не вийобуйся оце."

Я б могла придумати вкінці мораль, що наш устрій вже давно гниє та треба змінювати напрям,

Але єдине, що, блять, хочу я – це право на, грьобану, самотність!

...

tristis_vibe

Вона дивиться крізь світи

Вона дивиться крізь світи,

І не знає, в котрий з них йти.

Вона може потрапити в будь-який,

Та чи варті старання гри?

І для чого примарні світи

Розтулили свої квітки?

Заманити її своїм полум'ям

І закрити у вічному сні?

Вона дивиться крізь світи,

Я торкаюсь її руки.

Не потрібні нам ці чудернацькі дива

Щоб лишитися на самоті.

Я торкаюсь її руки:

"Зачекай іще трохи, не йди,

І для чого тобі чудернацькі світи

Коли в цьому існуємо Ми?"

Вона дивиться крізь світи,

Її стримує, в'яже "Ми".

Вона хоче одного - пірнути у простір

І зірвати мої кайдани.

...

Мрійка

Не забувай, людино! (Don't forget!)

Безмежний світ, великий світ.

І ми - Колумби, Магелани -

Вперед ведемо кораблі

За горизонт у світлі далі.

По силам нам здолати все:

Хвороби, бідність і розруху,

Коли ми всі - одне лице

І всі близькі по крові й духу.

Але, нажаль, не кожний з нас

Свої таланти розвиває.

Їх просто скидує в запас,

На шепіт серця забиває.

Так і пливемо, як мерці,

Не маючи свого маршруту.

Під нікотином, як курці,

Долаємо миттєву скруту.

Цураємось своїх думок

І користуємось чужими.

Як рибки, ловимо гачок -

Чиїсь нав‘язані режими.

Не діло так наосліп жити,

Питати дозволу в когось.

Вже час, панове, зрозуміти:

Ти сам роби, щоб щось збулось.

Не забувай, що ти - людина!

В тобі - і сонце, і дощі.

В тобі вирує вся країна!

І це - покликання душі!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

«Втратами -- відпускаю...»

***

Все, що було й прошло --

Відпускаю..,

Бо жалості за втратами

Я ніяких не маю...

Відпускаю легкою рукою,

Що буде лихе ще

Зі мною,

Як Всесвіта перекошений погляд

Збоку,

Де лиш я і все, що дозволено

Разом із Дайвою-Долею

В цьому...

Відпускаю

Та не прошу плати

І нагород,

Бо тоді вже зможу

Іти легко вперед --

До нових висот,

Щоби на Галактичних шляхах

Оглядати

Сумнів невидимих

Світів,

Які ще би зміг я

Якось, внутрішнім поглядом --

Спізнати,

Коли втрачене все --

Відпускаю

На волю та не жалію

Його міжзоряну

Долю...

Відпускаю,

Бо в цьому себе

Душею міцності

Пізнаю...

----------------------------

30.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999853

(Katynskyy Orest)

=======================================

...

Катинський Орест

Дім

дім....

хіба це 4 стіни в якомусь місті на землі?

Дім це люди,дім це не просто будівля

дім це там з ким тобі не соромно показати своє я

де не хочеш відчувати свою шию мов в петлі

дім це там де для тебе найпротивніші вафлі смачні

де дешевий чай стає найдорогим

увесь сірий світ ти бачиш кольоровим

якщо твій дім разом з тобою

тебе не утягне в темряву журбою

...

Артеміда

...і зімкнулися кола над головою (індукційне...ігри уяви).

******індукційне (від лат. in-dukcio "провести (до)" - загальний висновок на основі аналізу окремих фактів...або згідно з логікою - "процес судження, котрий досягає висновку, що при

наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його..." (з вікіпедії).

______________________

нас багато було у двох туристичних автобусах...

мандрували ми навколо світу...

і кожен виходив на зупинці своїй...

я чекав на останню...

і людей ставало все менше та менше...

та раптом автобус, що їхав попереду

непомітно,

отак,

по частинно

зникає -

наче хтось насуває в стріч нього

прозору невидну тканину.

і як спритний маніпулянт, як пройда

тканиною тою

весь поглинає автобус,

обклеєний що

плакатами туристичних реклам... -

нівелював поступово маніпулянт

того,

що попереду рухався разом із нами

автобуса -

що спорожнів,

лишився котрий пасажирів...

і байдуже було усім

на те зникнення дивне посеред день -

кожен чекав своєї зупинки

в останньому цьому автобусі...

абсолютно ніхто не зважав,

що і цей

напівкомфортабельний транспорт

може бути вкраденим також,

таким же макаром -

непомітно, тихо та швидко...

і що той,

хто не встигне зійти на зупинці

вкрадений запросто буде у часі...

але кожен поглинутий надто собою в собі,

огорнутий світом егоцентричним...

і байдуже було усім... -

кожен виходив на власній зупинці,

що як остання (так вважали вони,

спостережив і я при логічному розсуді

зникнення всіх у нікуди з першого,

того як наш великого лайнера)...

а пасажирів ставало все менше та менше...

я чекав на останню...

спокійно читаю книжку

пригод та фантазій...

а коли вже сходив з автобусу -

зник для реального світу.

і світ мені - зник!

ледь торкнувся ногою землі -

я землі не відчув!...

там плескалась холодна вода.

протестне вимовив слово -

у хлані розбилось воно

та зникло разом зі мною...

...і кола зімкнулися над головою...

...

Ем Скитаній

Равлик

В темне лігво для думок

Згадки й мрії збитий крок.

Все своє беру з собою,

Не лишаю їм я волю.

Голосить ідея жвава:

"Відпустіть, щоб не пропала"!

Та куди ж таких і як?!

Назбирав не просто так.

Отакий, до біса, сором.

Хоч вмовляйте мене хором.

Інтровертний склад життя,

Світ окремого буття.

Як у мушлі равлик той -

Твердий зовні, м'який лой.

Гадки лиш ніхто не має,

Що в собі чудак ховає.

...

Легрей

Кружіння люстри

Зрештою, це всього лишень дитинний страх,

Жах перед кружінням люстри,

Заціпеніння.

Оплески, що не стихають, немов би у твоїх руках

Спинити хаос кришталевої світлотіні.

І вона врешті сповільнюється.

Сонце скрипить дверима відкритого стриху

Схожого на черево корабля,

А на картоні

Старого фотоальбому, на якому малюю тебе

Грифелем

Ці тіні з’являються знову і корабель мій тоне,

Потопає в закрут-світах

Часовиння. І потому,

Вибираючись звідти світ здається уже не тим,

Що був,

Він гойдається в люстрах, розтріскується, втрачає форму,

Що і я вже тебе і свій страх мимоволі забув

І дивлюся на нього примружено, і з іронією.

А тоді, виявляється – голос, що поряд – не твій,

І місто в руках Перуна і голодного Велеса,

І слова не мої, навіть погляд в мені чужий,

Упійманий хіттю вдивляється в ромб Міхаеліса.

А люстра гойдається, іскри її кришталю

Розливаються в море вогню і зриваючись долу,

Вона

Залишає гігантську вирву, криваву війну

Розпанахавши юність у жовтогарячому полі.

І над нею птахи, і над нею обвуглений обрій

Безвість слів, що лягають на серце в останній момент,

І привиддям вгорі колихаються зціпленим болем,

Давні люстри страхів, що не в силах спинити поет.

02.02.2024

...

Володимир Каразуб

Цей світ

Цей світ без тебе –

не світ,

а велика куля,

що тримає

на своїй поверхні

незліченну

кількість живих організмів,

найпідліший з яких –

людина,

і крутить

довкола Сонця.

Цей світ без тебе –

холодна пустка,

що єдиним

вцілілим оком Місяця

зігрівається

в обіймах ночі.

Цей світ без тебе

сумний і невеселий,

мов птаха,

що втратила

голос і крила.

Цей світ без тебе

не вартий

ламаного гроша,

але ти в ньому є –

і він

прекрасний...

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах

І звір сиренить бивні догори

Піднявши, наче вирвавшись з фантастик

Дотичних, паралельних нам світів.

Немов іде на пензлях Сальвадора,'

Химерний сон і в плавнях очерет

Записує буколіки на водах

І все упереміш кудись тече.

І губить хтось стару, як світ дискету,

І як тоді, на підвіконні день

З'являється, коли зникає світло,

Те відчуття, що страх уже минув.

Заціпеніли білі цепеліни.

Гроза, ще трохи, вирветься вогнем,

І загориться тьма нечистим полум'ям

Дискети попелу скидаючи униз.

3.05.2022

...

Володимир Каразуб

сумніви кавування...

...і відсахнувся світ.

зрікаючись тебе,

дав копняка відчутного бридливо.

летиш у прірву!

де у якій ні шереху, ні звуку.

там тільки пил зірок,

розмелених млином -

неспинним,

мовчазним,

похмурим часом.

в серпанку шлях тобі... -

ступнув на нього.

йдеш.

крокуєш

невпевнено,

не відчуваєш руху! -

на місті наче ти

толочиш воду.

і дихання нема!

і зором панорамним

узрів,

що в бульбашці знаходися, в яку

влучає стрімко спис

ще кинутий тобою

з якогось там

незнаного буття.

тоді ти схибив.

нині ж влучив!

й остання сфера

(сфера небуття)

ганебно бахнула

і ти лахміттям зник.

тебе поглинув простір.

- ...навіщо так знущатись з себе?

перенацілив біди та напасті,

невпевненість свою і незугарність...

в усьому звинуватив світ...навіщо?

він ні до чого тут.

творцем був ти.

і досліди твої

над тим же світом...і самим собою.

то ж пожинай плоди,

збирай каміння.... -

подумав я.

і все закреслив.

папір зім'яв

і кинув в кошелину для сміття,

в непотріб.

- ...якби отак

звільнитися від дій руїнотворних

і від думок подібних діям тим... -

намріялось мені.

дістав той папірець.

розправив

і переписав.

вдоволений

зварив міцної кави.

тепер ось п'ю...тримаю у руці брунатну філіжанку.

і сумніви гризуть -

чи вірно я вчинив,

коли серед живих

лишив це віршування?............

...

Ем Скитаній

Подорож у себе (Замальовки із фантастики)

Ти тримаєш свій шлях до центру Землі,

Летиш у самісіньке пекло.

Можливо, це - рай, можливо , він - твій.

Запали в нім вогні, щоб не смеркло. 

Нові відчуття і космос безмежний

Як водоверть, поглинає тебе.

Горизонт відкриває тобі соті двері

До колиски , де пізнаєш себе. 

Чи дізнаєшся ти про власне коріння?

Де шукати свій зодіак?

В уяві твоїй кружляють створіння - 

Конги, Годзілли. Це знак?

І до тебе колись прийде прозріння:

Ти знайдеш загублений рід

І збудуєш величне царство спасіння

 Для тих, хто втратив свій слід.

Не барися, герою, а чимдуж поспішай

Зустріти некликане завтра.

Але внутрішній Всесвіт зламати не дай -

Квітучо-щасливу мантру!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

КОСМІЧНИЙ ВІРШ

Просто сон... Незвична книга,

В ній безліч диких чудернацтв:

Як птах, літаю в цих ампірах,

Куштую присмак тих дивацтв.

Як Фаетон у піднебессі,

Кружляю між рожевих хмар.

Як Оріон, долаю верстви

Заради плоду всіх бажань.

Я - чорна дірка, хід кротовий,

Тебе занесу в інший вимір.

Там інший час, там - інші долі.

Там Танос більше не всесильний.

Як, fireball, вогненна куля,

Я відриваюсь від зірок.

Крізь гіперпростір у минуле

Мандрую всесвітом казок.

Давай зі мною, будь квазаром,

Освіти стьмянілий світ.

Магнетизму дай пульсаром,

Щоб вистачило на сто літ.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

«Приносимо світло...»

***

Це -- все,

Що Господь мені

Дає

І чим обдаровує --

Є, лише план його

Божественного замислу,

Яким я є, тільки --

Інструмент його дії,

Бо...

Я голим на цей Світ

Прийшов

І... голим, звідси --

Відійду..,

А все решта,

Що залишиться --

По мені --

Є, лише, дарунок

Його милості --

Із Задзеркалля,

Яким -- такі, як я --

Приносимо світло

Оновлення та Воскресіння

Душі...

-------------------------------

01.02.2024; Paris (Aurora) ===============================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004626

(Katynskyy Orest)

==================================

...

Катинський Орест

«Перед престолом...»

***

Зібрались на раду

Планети,

Щоби перспективу

Життя обсудити,

Бо вже Галактичні

Цикли

Мусять свій хід змінити,

Коли новим планом

Всевишній

Ставить завдання

Тіла людського

Оновлення --

В тім,

Що буде давати

Хосен

Для перспектив

Майбуття

І... знову сиджу я

Перед престолом,

Де кров оновлення

Проливають,

Як святе відкуплення --

Ті, кого вибирають

Змінити цей Світ --

На правду життя,

Щоби з України

Світло засяяло

Просвітлення...

-----------------------------

24.11.2023; Paris (Aurora)

=============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999300

(Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест

«На кордоні між світами…»

***

Третя світова війна,

Як протистояння

СРСР та США --

Вже закінчилася,..

У 1991 році,

Де розвал "совка"

Акцентував силу

Та міць системи,

Яка є найнебезпечнішою

В світі..,

Бо

Живучість Сови

Має свою домінантну роль

У всій Світовій політиці,

Як ведуча система

Олігархів капіталу

Та банків Світу,

Що контролює все

І всіх на Землі..,

А решта -- грають по її

Правилах

В казино виживання,

Коли вже зараз

Перерозподіл світу

Пішов знову,

Як цільова програма США,

Де вплив Китаю

Зменшено до його

Можливості рисової миски

Існування..,

А тому війна 2022 року,

Як 4-а світова війна --

Інформаційна,

Є лише новий порядок

Укладу рівнянь

З відомими величинами,

Коли саме Індія

Та свята Україна

Дають найбільший

Посил переходу

На кордоні між

5-и вимірними Світами --

У новий вимір творення реальності,

Як утвердження свідомості

Нового рівня гри

Планетарного масштабу --

У проявлення цілісності

Духовної єдності

Всіх живих,

Як домінант нового

Вчення історії

Людства,

Щоби цим Віком --

Срібного Слов'янського віку

Семаргла,

Отримати та

Утримати нову

Форму нашого,

Вже тепер зовсім

Нового --

Існування цього

Життя...

-----------------------------

14.11.2023; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Сова -- Екзотерична назва символу США.

Україна -- Екзотеричний символ Фенікс-птах, або Павич.., а Тілака є такою ж самою, як Індії -- Тризуб.

Індія -- Екзотеричний символ Корова.

-----------------------------

(Автор == "Все таємне колись стає явним -- у сакральних знаннях мольфарів...")

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest)

=======================

ID:  998535

ТИП: Поезія

Автор: MAX-SABAREN (Катинський Орест;

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998535

Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

світ у склі

мозок заповнений вщерть думками

і відгороджено від світу

скляним ковпаком

(синюшним у хмарах розламаних).

люди худі,

тонкі,

цибаті,

кістковидовжені,

м'яса та шкіри нема на них -

кістки самі.

під скляним ковпаком

учиняють щось поспіхом,

хапаються спохвату,

роблять,

творять,

майструють,

риють,

будують,

руйнують,

б'ються,

квапляться,

ходять,

повзуть

ледь живії

воші,

торохкотять

кістковими щелепами

...під скляним ковпаком...

смухом оброслі

перемогу радіють,

святкують,

б'ють в барабани

брудодовговолосі

кістками

на поталу відданих

...під скляним ковпаком...

...

Ем Скитаній

Безуглий світ

День 763 (27.03.24)

Війна триває третій рік

Далеко ще до Перемоги.

Один пеньок нас всіх прирік,

Вважає: не знайдем дороги,

Щоб ко́дло в болота́ вернуть,

Та мир у нас відбудувати,

Нехай скоріше дременуть,

Щоб часу більше цьо́му мати.

Свої пеньки - то інша річ,

Вони тупіше за кремлівські.

Почути хворобливий speech,

Через слабкі чи кволі мізки.

Безуглим світ ще не бував,

Кути є гострі та не дуже.

Який ти кут намалював,

В такому ж існувати будеш.

Загострює навколо все,

Що тільки надає уява.

В Верховній Раді жуть несе,

Сумнівна депутата слава.

Заборонити виступать

Всім за кордоном хоче.

Монополістом мало стать,

Тюрьму за те пророчить.

Бездумно гласність усує́,

На користь супостату.

Безугла тим углом стає,

Що вельми зручно кату.

...

Галина Студінська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Трішки оновленьКнигоманія
15.06.2024
Вітаємо. Раді повідомити, що конкурс "Любов,смерть і некроманти" продовжено ще на три дні. Тож всі, ... Детальніше
Вечірній блогBlack
14.06.2024
Всім доброго вечора, сьогодні я б хотіла просто поговорити, а ще поцікавитися думкою. На Букнеті я р ... Детальніше
Наукове обгрунтування жанру "Колективний літературний печворк"Босорка
15.06.2024
УДК 82.0 КОЛЕКТИВНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕЧВОРК ЯК НОВІТНІЙ ЖАНР СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ... Детальніше
Конкурс "Антиутопія: маніфест -2024"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
15.06.2024
До 75 – річчя з дня першої публікації📕 роману Джорджа Орвелла «1984» оголошується неофіційний авторс ... Детальніше
знайомство pigulka🎀
14.06.2024
привітик!!! сьогодні я вперше опублікувала щось на аркуші,тому не знаю,чи прийдеться вам це до вподо ... Детальніше
Це здійснилося! | Розділ 20-й. Візуалізація ♥♥♥Ханна Трунова
14.06.2024
"Дощ із гірко-солодким присмаком" ― 20-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" вже можна читати! 💋 ✍️ Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
11342читачів
134359коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: