🖊 Розпочався конкурс прози та поезії VivArt! 🖊

Електронні книги / #світ (26)

Час

Час ніколи не дає нам змоги

Повернути все назад.

Від нього не діждешся допомоги,

Він завжди все робить сам.

Кожну хвилину, кожну секунду

Небагато цінує із нас,

А коли вже все позаду,

Ми питаємо себе: "Чому так зробив я в той раз?"

Час і добрі, і погані вчинки береже,

Час не тримає на серці образ,

Він накопичує все те,

Що знаходить,

І нескінченно глядить на нас...

...

Дівчина на гойдалці

А чи вона любила світ...

А чи вона любила світ

Чи тільки бавилась тобою ?

І кожне слово знов брехня

І лицемірство без кінця

Чого ти так боїшся нас ,

Що не навижся відкрити нам лице ?

Чи хтось образив ?

Чи розбив?

І що ж тепер ти ніби " сильна, незалежна"

Та де там!?

Знов ховаєшся від нас ..

Та спокушаєш поглядом гарячім ?

Невже так любиш визнання ,

А що робити , як забудуть?

Я вже забула...

Я не слабка , тепер не маю сил на тебе

На ті дитячі забаганки

Кричати , маніпулювати , ти не в собі .

І погляд твій більш не чарує

Лише вуста , хотілося б розбити

Щоб не дісталися нікому .

І наші скелі розірвуть тіла

Залишаться лиш душі ,та вже не ті які були ...

Ми розійдемось , знову й знову.

Чому ти пишеш в ту вечірню пору ,

Невже бажаєш моїх слів ,

чому ти знову не даєш покою

Чого застрягла у думках..

І ми не будемо ніколи разом

Це знаєш ти , та знаю я

І кожен раз ми знову поруч ,

Не знаючи навіщо

Щоб знов розбитись на шматки...

(14.10.22)

...

Валер'янка

Світом іде людина

Кожен камінчик в дорозі

Болить під моєю п’ятою.

Кожна галузка і шпичка

Гостро впивається в тіло.

Важко бути дорослим.

Ще важче - бути собою.

Легко дається звичка

Мовчати про наболіле.

Кожна краплинка світла –

Веснянкою на обличчя.

Кожна пітьми краплина –

Зморшки нові під очі.

Жаль, зморшки більш помітні,

Та воно навіть личить.

Світом іде людина.

Боса

Стерню

Толочить.

...

Валерія Матвієнко

Друзі

Друзі, ви де? Ви взагалі є?

Я ще жива і можу і без людей

Але без вас таки сум мене інколи б'є

Я перечікую, як у усі, все окей

до Перемоги.

Я не зневірилась, Бог не в церквах

Ми всі під Богом

Страх проганяю

Сама як завжди сама

Та це минуче, стан, що нікого нема

Після ночей горобиних світанок завжди

Я почекаю, кажу іншим, тільки зажди

Просто живи, як виходить, і все буде добре

Нині багато людей самотніх і у скорботі

Я не умію казати нещире чи неважливе

Я як кажу, значить треба і є можливість

А як не можу, мовчу, або знов до друзів

Друзі, ви є? Рахувати вас я в недузі

Я просто не знаю, хто лишився у цій війні

Ми всі не сталеві і трохи іще смішні

Але ми тримаємо тил чи тримаємо стрій

Багато самотніх є нині у днині своїй

Багато страждання і вимоги часу тяжкі

Не знаю чи є хто, лишився у мому житті

Але проганяю я думи сумні свідомо:

Бо найважливіше - я є, я жива, я вдома.

...

Віва ЛаВіта

СВІТ

Я люблю цей світ за те,

Що він різнобарвний і пишний,

Що він надихає мене

Райдуг сягати найвищих.

Я милуюся світом й люблю

Його подих живий, молодечий.

Його світлом я дорожу,

Бо світло вбива порожнечу.

Я дихаю світом й живу,

Живу, поки сили є жити,

Допоки ловлю я зорю

Натхнення, щоб знову творити.

Щоб з друзями разом збиратись,

Чудити до самого ранку,

Й за русалками знову ганятись

У ложах дніпровських туманів.

Щоб долю свою будувати

Без воєн, хвороб та образ,

І хвацьких пісень все співати,

А пісні рождаються з нас.

Отож-бо, мій цвіте цікавий,

З тобою пройду всі дороги.

Гіганте, ти - завжди безкрайній,

Для тебе не існує порогів.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

Вона дивиться крізь світи

Вона дивиться крізь світи,

І не знає, в котрий з них йти.

Вона може потрапити в будь-який,

Та чи варті старання гри?

І для чого примарні світи

Розтулили свої квітки?

Заманити її своїм полум'ям

І закрити у вічному сні?

Вона дивиться крізь світи,

Я торкаюсь її руки.

Не потрібні нам ці чудернацькі дива

Щоб лишитися на самоті.

Я торкаюсь її руки:

"Зачекай іще трохи, не йди,

І для чого тобі чудернацькі світи

Коли в цьому існуємо Ми?"

Вона дивиться крізь світи,

Її стримує, в'яже "Ми".

Вона хоче одного - пірнути у простір

І зірвати мої кайдани.

...

Мрійка

Не забувай, людино! (Don't forget!)

Безмежний світ, великий світ.

І ми - Колумби, Магелани -

Вперед ведемо кораблі

За горизонт у світлі далі.

По силам нам здолати все:

Хвороби, бідність і розруху,

Коли ми всі - одне лице

І всі близькі по крові й духу.

Але, нажаль, не кожний з нас

Свої таланти розвиває.

Їх просто скидує в запас,

На шепіт серця забиває.

Так і пливемо, як мерці,

Не маючи свого маршруту.

Під нікотином, як курці,

Долаємо миттєву скруту.

Цураємось своїх думок

І користуємось чужими.

Як рибки, ловимо гачок -

Чиїсь нав‘язані режими.

Не діло так наосліп жити,

Питати дозволу в когось.

Вже час, панове, зрозуміти:

Ти сам роби, щоб щось збулось.

Не забувай, що ти - людина!

В тобі - і сонце, і дощі.

В тобі вирує вся країна!

І це - покликання душі!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах

І звір сиренить бивні догори

Піднявши, наче вирвавшись з фантастик

Дотичних, паралельних нам світів.

Немов іде на пензлях Сальвадора,'

Химерний сон і в плавнях очерет

Записує буколіки на водах

І все упереміш кудись тече.

І губить хтось стару, як світ дискету,

І як тоді, на підвіконні день

З'являється, коли зникає світло,

Те відчуття, що страх уже минув.

Заціпеніли білі цепеліни.

Гроза, ще трохи, вирветься вогнем,

І загориться тьма нечистим полум'ям

Дискети попелу скидаючи униз.

3.05.2022

...

Володимир Каразуб

Подорож у себе (Замальовки із фантастики)

Ти тримаєш свій шлях до центру Землі,

Летиш у самісіньке пекло.

Можливо, це - рай, можливо , він - твій.

Запали в нім вогні, щоб не смеркло. 

Нові відчуття і космос безмежний

Як водоверть, поглинає тебе.

Горизонт відкриває тобі соті двері

До колиски , де пізнаєш себе. 

Чи дізнаєшся ти про власне коріння?

Де шукати свій зодіак?

В уяві твоїй кружляють створіння - 

Конги, Годзілли. Це знак?

І до тебе колись прийде прозріння:

Ти знайдеш загублений рід

І збудуєш величне царство спасіння

 Для тих, хто втратив свій слід.

Не барися, герою, а чимдуж поспішай

Зустріти некликане завтра.

Але внутрішній Всесвіт зламати не дай -

Квітучо-щасливу мантру!

...

Nick Devo (Антон Жданкін)

КОСМІЧНИЙ ВІРШ

Просто сон... Незвична книга,

В ній безліч диких чудернацтв:

Як птах, літаю в цих ампірах,

Куштую присмак тих дивацтв.

Як Фаетон у піднебессі,

Кружляю між рожевих хмар.

Як Оріон, долаю верстви

Заради плоду всіх бажань.

Я - чорна дірка, хід кротовий,

Тебе занесу в інший вимір.

Там інший час, там - інші долі.

Там Танос більше не всесильний.

Як, fireball, вогненна куля,

Я відриваюсь від зірок.

Крізь гіперпростір у минуле

Мандрую всесвітом казок.

Давай зі мною, будь квазаром,

Освіти стьмянілий світ.

Магнетизму дай пульсаром,

Щоб вистачило на сто літ.

...

Ерік Мервін (Нікіта Котов)

Як жаль, що я в безпам’ятті від вас

Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,

Не випив час, щоб загубити пам'ять,

Що закрутив, дарма, в самотній вальс,

Забувши те, що спогади лукавлять;

Ведуть вони в безумство сновидінь,

Де сам на сам ведеш свої розмови,

А ти стоїш над ложем сну, мов тінь,

Яку ніяк на смерть не заговориш.

Як жаль, що світ, непевний, що за ним

Стоїть така ж непевна потойбічність,

Що випало любити тут живим,

Чи перейде і витримає вічність?

Що хтось черкає кому і тире,

Гримить столом і заправляє постіль...

Я вас люблю, та в ніч вона помре,

І зникне тінь і прийде інша в гості...

21.06.2020

...

Володимир Каразуб

дещо за Сковородою

Я знаю, любиш чай з подвійним цукром,

Хоч надаю я перевагу фруктам,

Ти на сьогодні у моїм меню:

«не п*ю, не матюкаюсь, не палю»

Турботливий і щирий, ти такий,

Немов ведмідь мене в свої обійми,

Такі незграбні, теплі, сильні-сильні,

Спіймав, не відпускаєш, пілігрим,

Бо дякуєш Всевишньому за те,

Що я є поруч, дівчинка, принцеса,

І зводиш погляд вдячно в піднебесся...

Мій погляд теж послідує за ним...

І тихо я молюся за любов,

За долю, за здоров’я, і за щастя,

І чую «мила ти така прекрасна»...

Весь світ шукав мене, та не знайшов...

...

Віва ЛаВіта

у стомлену осінь

коли в паралельному дихаєш світі

усе тобі звідти забава і диво.

смакуєш солоні горішки із пивом...

в кімнаті осяяній стишеним світлом

сидиш, осягаєш добу і події -

завзяті бої та змагальні турніри

за гідність, кохану, свободу і віру.

а ще за якусь там останню надію.

проблеми, питання складні, нездоланні,

шляхи у самотність в хаосі марноти.

в додачу іще катаклізми в природі.

і холод, і голод, з нудьги позіхання...

- ...і що то за світ такий?!... - мовиш до себе. -

такий суперечний, незрозумілий.

ні сенсу, ні змісту!. в жадобі суцільній

до руху вперед і до втрат без потреби... -

у стомлену осінь в похмурості днини

подумалось так не осудно у млінні

у простір барвистий, хвилі і лінії

від листопадних злітань тихоплинних.

імжею раптом і мерзлістю слідом,

завершиться днина подихом вогким

у затишок теплий, добробут і спокій

твого паралельного дивного світу... -

де ти наче є і наче відсутній.

нічийний, безликий і мерехтливий

смакуєш солоні горішки із пивом,

шукаєш світами сенсу і суті..................

...

Ем Скитаній

сумніви кавування...

...і відсахнувся світ.

зрікаючись тебе,

дав копняка відчутного бридливо.

летиш у прірву!

де у якій ні шереху, ні звуку.

там тільки пил зірок,

розмелених млином -

неспинним,

мовчазним,

похмурим часом.

в серпанку шлях тобі... -

ступнув на нього.

йдеш.

крокуєш

невпевнено,

не відчуваєш руху! -

на місті наче ти

толочиш воду.

і дихання нема!

і зором панорамним

узрів,

що в бульбашці знаходися, в яку

влучає стрімко спис

ще кинутий тобою

з якогось там

незнаного буття.

тоді ти схибив.

нині ж влучив!

й остання сфера

(сфера небуття)

ганебно бахнула

і ти лахміттям зник.

тебе поглинув простір.

- ...навіщо так знущатись з себе?

перенацілив біди та напасті,

невпевненість свою і незугарність...

в усьому звинуватив світ...навіщо?

він ні до чого тут.

творцем був ти.

і досліди твої

над тим же світом...і самим собою.

то ж пожинай плоди,

збирай каміння.... -

подумав я.

і все закреслив.

папір зім'яв

і кинув в кошелину для сміття,

в непотріб.

- ...якби отак

звільнитися від дій руїнотворних

і від думок подібних діям тим... -

намріялось мені.

дістав той папірець.

розправив

і переписав.

вдоволений

зварив міцної кави.

тепер ось п'ю...тримаю у руці брунатну філіжанку.

і сумніви гризуть -

чи вірно я вчинив,

коли серед живих

лишив це віршування?............

...

Ем Скитаній

Не-білий світ

Я старанно вбираю у себе

Всі відтінки не-білого світу.

Щогодини дивлюся на небо,

І пізніше пишу про це звіти.

Зазираю у кожну кватирку,

Не звертаю уваги на штори.

А замружуся хоч на хвилинку -

Все одно роздивляюсь узори:

Всі відтінки не-білого світу,

Що кружляються перед очима.

І, мабуть, не знайти мені ритму,

Щоби їх перевести у рими.

...

Мрійка

Синдром Сковороди

Випасти із зовнішнього світу,

Не піти у вишку здобувати освіту,

Не довести до кінця жодної справи,

Жити повним життям

(Виключно за допомогою власної уяви).

Це те що я називаю

Синдромом Сковороди –

Коли світ намагався зловити тебе

Та тобі вдалося втікти.

...

Мрійка

Міст між світами

В прозорій димці небокрай купався,

Там сяяв замок з гострими верхами…

Де час і простір розірвався,

Проклавши міст сріблястий між світами.

Туди я йшов, забувши втому.

Роки спливали, ніби миті…

Крізь краплі елю і міцного рому

Чарівні сурми грали у зеніті.

Та темні сили не дрімали,

Імлою вкривши світлі мрії.

Перевертні навкруг шугали,

Отруту відьми в казанах варили.

В тінистих хащах я блукав без тями,

Зеленим мохом обростало тіло,

Яке до крові роздирав кігтями,

І вже здавалось не боліло..

В тісній печері слухав грози,

Виття голодне хижих звірів,

Їх кров’ю гріючись в морози,

І засинаючи на шкірі.

У ніч бездушну, безкінечну

Іскристе світло сон спинило:

Створіння миле і безпечне,

Побачивши мене зраділо.

Я знову йшов, мов за зорею,

У темряві горіли крильця,

Вони несли крізь морок фею,

До замку, що колись мені наснився…

...

Teodor Less
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Розпочався конкурс прози та поезії VivArt! 🖊
17.03.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Вже засумували за конкурсами? Тоді у нас є гарна новина 🙂
Сьогодні на Аркуші розпочався прийом робіт на IX Всеукраїнський літературний конкурс «VivArt» 🖊

... Детальніше
Блоги
ВікноTsorulik_writer
31.03.2023
Ось і все. Історія про хлопчиків завершена! Але не про занедбаний будинок із ляльками... Як вам, дру ... Детальніше
Третя глава романуЄвген Кобилянський
31.03.2023
Від сьогодні, починаю викладати третю главу роману Лисяче братство, або ера Другого Сонця. На цей ра ... Детальніше
Цікаві новачки. ФлешмобТаліана
29.03.2023
Привіт мешканцям Аркуша! Статистика показує, що в нас назбиралося 1460! авторів. І мені захотілося п ... Детальніше
Майбутнє відбувається сьогодніКатря Костюченко
14.10.2022
Привіт! Інформація для читачів мого роману про Академію чарів 📖 Нові розділи з'являтимуться щоп'ятни ... Детальніше
ТелеграмLeila Holden
30.03.2023
Нагадую про свій телеграм канал. Пишу факти про свої твори, також на каналі є музика, колажі та флеш ... Детальніше
Зірниця
30.03.2023
Я тут не дуже активна (гаразд, взагалі майже не активна), бо не звикла до формату Аркуша. Але намага ... Детальніше
На Аркуші вже:
5918читачів
48434коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: