Сплетіння

Дай мені руку свою, а я в свою чергу відведу тебе до безпечного місця. Місця, де ніхто не зможе завдати тобі кривди, яке насичене квітами та безкрайнім полем, що дасть можливість відчути тобі свободу у всьому. Віддати тіло в спокій і більше ніколи не хвилюватись навіть про дрібниці.

Відвідавши це місце ти назавжди відчуєш, що таке спокій. І ніхто не завдасть тобі болю, моя мила.

Ти бачиш силует, який оберігає дану місцевість і зберігає все живе навкруги. Сидячи на лавочці, яка оточена арками з вставками у вигляді тварин, наспівує мелодію, що гріє душу. Тут твій спокій. Подивись навкруги.

Ти бачиш ділянку в якій розташований парк з фонтанчиком, а поряд муркочуща кішка, що спостерігає за питтям пташок.

Робить потягушки і виділяє свої кігтики. Вона така м‘яка, що хочеться в неї заритись і забутись.

Але перед цим дійством - станцюй.

Станцюй в останній раз. І посміхайся.

Адже це твій останній раз. Я хочу, щоб ти

була щаслива.

Неймовірні рухи, які ти робиш - притягують мене до тебе. Бути поряд, дивитись в ці очі, що сяють і дають серцю битись швидше і швидше.

Ти запалюєш і не даєш піти в забуття.

Щоразу мої руки горять тобою і не дають втомитись ні на мить. Хочу пройтись по кожному сантиметру твоєї шкіри, що має запах мандаринів.

Запалю для тебе свічку, адже ти станцюєш на кожному міліметрі цього вогника і будеш найщасливішою.

Не даєш моєму розуму спокою, бо як за тебе вхопитись і не зійти з розуму?

Кожна часточка тіла наповнена вогнем, що обпікає мене.

Щоразу на мій дотик ти палаєш і мене спалюєш.

Але обпікаючись я не перестану тобою милуватися

Пухир на пухирці. Немає вже місця. Добігаю кінця. З кожним разом біль починає про себе давати знати.

Я хочу дивитись тобі в очі, взявши твою руку, поклонитись тобі і віддати себе всього в продовження твого сміху.

Зупинись на мить, аби сплестись в одне ціле. Взятись за руки та станцювати до попілу, що розвіється від твого подиху.

І я буду найщасливішою людиною, бо дав тобі те, що ти просила - відчути себе живою.