6. Глава: Розмова з Муді.

Зільєвар сидів у себе в кабінеті та перевіряв домашні завдання учнів. Звісно, чоловіка злило те, що діти помилялися на елементарних питаннях, тему яких вони проходили тисячу й один раз. Але що не кажи, тиша, яку зберігав кабінет, була просто неймовірна, та й сам факт того, що зараз не чутно голосів тих недоносків, також міг потішити. Тому в цілому вечір був не поганий.

Зільєвар навіть не здогадувався про загрозу, яка скоро може над ним нависнути, можливо, вона прямо зараз стоїть за дверима...

Раптом пролунав легкий стукіт. Снейп здивовано поглянув в той бік звідки долинув звук. Кого це могло принести до нього о, дванадцятій ночі?Чоловік махнув чарівною паличкою, й двері відчинилися.

— Заходьте, – холодно звелів він.

Арі ступила декілька кроків в перед і нарешті опинилася в кабінеті. Декілька секунд вона дивилася туди, де сидів Снейп. Дівчина глибоко вдихнула та підійшла ближче до столу, за яким був чоловік.

— Доброго вечора, професор Снейп, я принесла вам потрібні рослини, – дівчина молилася, аби він не помітив тремтіння у її голосі.

Чоловік підняв голову та зневажливо зиркнув на Арі.

— Скоріше доброї ночі, міс, – очі Снейпа поволі перейшли на годинник, – вже дванадцята, як я пам'ятаю, ми домовлялися на восьму вечора.Дівчина зціпила зуби.

— Прошу вибачити, до мене заходив Дамблдор і трохи затримав.– Так, трохи.Снейп зміряв її поглядом та протягнув руку. Дівчина спершу не зрозуміла, чого саме він хоче, але потім здогадалася та протягнула у відповідь дві торбинки.

— Схоже, у вас не буває без пригод, – пирхнув він та почав оглядати оксамитову конюшину.

— Замість того, – сказала дівчина крізь зуби, – аби міряти мене поглядом та осуджувати ту годину, о котрій я тут з'явилась, могли хоча б подякувати.

Все пішло не так, як було заплановано. Взагалі, вона хотіла ще раз попросити вибачення за минулу їхню зустріч, але схоже, дівчина встигла змінити думку.Чоловік застиг та поглянув прямо Арі у вічі.

— Дякую.Вона зобразила милу посмішку самими очима промовляючи: «Ось так краще». Вуста Снейпа мимовільно здригнулися від роздратування.

— Ох, я зовсім забула, – Арі кивком голови вказала на червону шкіряну торбинку, яку Снейп вже почав розв'язувати, – річ у тім, що коли я вирощувала хижу ромашку, вона розцвіла з червоною барвою, тому будьте обережні.

— А ви світло заплатити, не додумалися?

— Я також задавала собі це питання, – пробурмотіла вона та склала руки на грудях.

— Невже ви думаєте, що такий досвідчений зільєвар, як я, може забути про небезпеку цієї рослини? – Снейп підняв одну брову.

«Хвацько».

— Можливо, – жорстоко відрізала вона. – Потрібно ще щось вирощувати?Снейп глибоко вдихнув і піднявся з місця. Чоловік пішов до однієї зі своїх поличок та поклав на неї червону і зелену торбинки.

— Поки що нічого не треба, я вам повідомлю, як щось знадобиться, – відповів він та повернувся назад до столу, перевіряти роботи учнів. Чомусь саме цього разу ВСІ учні вирішили здати домашнє завдання.

Арі пішла до дверей, але зупинилася за крок від них.

— До речі, Дамблдор попросив аби я попередила вас, що на наступній неділі приїдуть нові школи, тому директор збирає вчительську раду.

— Так, дякую що повідомили, – чоловік кинув короткий погляд на Арі та знову спробував зосередитися на перевірці.Дівчина пішла геть.Професор нахмурився та глянув поперед себе.

— Які школи? – на жаль, Арі вже вийшла, тому це запитання повисло в повітрі кабінету. Снейпа зазвичай повідомляли про все першим.Чоловікові нічого не залишилося, як закінчити перевіряти домашні завдання та піти спати.                            ***

Арі прокинулася дуже рано.Як тільки вона опинилась тут, у Гоґвортсі, нормальний сон її покинув. На годиннику п'ята ранку. Сьогодні ввечері повинні прибути учні, тому роботи доволі таки багато. Вставати їй ну та-а-а-ак не хотілося, але потрібно було йти на вчительську раду, тому Арі ледве змусила своє тіло піднятися з ліжка. Цього ранку сонечка не було, тому кімнату дівчини ледь заливало світло.

Вона підійшла до шафи. Відчинивши дверцята, Арі схопила білу сорочку і темно-сині джинси та пішла перевдягатися.

«Ну чому тут немає душу, або ванни».

Насправді він був, але йти до нього було ліньки.

Швидко одягнувшись, вона заплела своє волосся у тугий високий хвіст та вискочила з кабінету.

— Господи, як холодно, – Арі побігла до замку сподіваючись, що там буде тепліше, але через те, що у коридорах які вели від її кабінету до головного коридору не було вікон, дівчина знову почала мерзнути.

Через декілька хвилин вона вже стояла навпроти великого орла – входу до кабінету Дамблдора. Дівчина назвала пароль, ступила на першу сходинку та почала підійматися догори. Через короткий проміжок часу Арі вже стукала у міцні дубові двері.

— Міс Арі, – радісно привітався Дамблдор, коли дівчина з'явилась у кабінеті, – ви також вирішили прокинутися раніше?Арі запитально нахилила голову трохи в бік. Вони домовлялися о шостій ранку, а не о п'ятій, виходить, можна було, ще годину зайву полежати в ліжку...

— Так, – відповіла вона, намагаючись приховати сум у своєму голосі.

Дівчина почала розглядати кабінет і на її подив помітила ще три людини: Професора Муді – нового викладача ЗВТМ (захисту від темних мистецтв), Поппі Помфрі – шкільну медсестру та мадам Трюк – викладача по польоту на мітлах.

Дівчина пішла до професора Муді. Всі були зайняті своїми справами, всі, окрім нього (чоловік дивився у куток і час від часу кривився).

— Доброго ранку, професор, – привіталась Арі. Вона знала хто він такий, і який він із себе, тому віталась не занадто голосно, але водночас чітко й м'яко, аби не злякати, бо якщо він злякається, будуть непереливки.

Чоловік різко поглянув на дівчину, від чого та ледь не підскочила. Його магічне око напружено розглядало її з голови до ніг. Напевне, Муді не побачив загрози в тендітній дівчині, яка можливо навіть не знає про існування непрощених заклять, тому трохи розслабився.

— Доброго ранку, міс Арі, – грубим і надтріснутим голосом привітався чоловік, - як вам ваша нова посада?

— Мені все подобається, але доведеться визнати, що трохи страшно, я все ж таки не закінчила навчання, – відповівши, вона присіла на одну зі сходинок.

— Головне – якість роботи, професор, – відрізав Муді.Арі кивнула головою і трохи задумалась.                                                          ***

Снейп прийшов о п'ятій тридцять шість ранку.

— Доброго ранку, – привітався він з Дамблдором та став біля однієї з колон, яка найбільше з усіх знаходилася в тіні.

— Доброго, Северус, – Дамблдор якось особливо затримав погляд на Снейпі, але потім відразу повернувся до своїх справ.

                               ***

— Так, я згодна, але якби зловити їх були так само легко, як знайти, люди б не отримали стільки травм, – Арі щось пояснювала Муді, той хитав головою і продовжував торочити одне й те саме.

— Треба вміти ловити! – чоловік стиснув кулак і подивився кудись у далечінь.Арі закотила очі.

— І взагалі, хочете я вам розповім про службу?

— Ну, взагалі-то...

— Отож слухайте, одного разу коли міністерство відіслала мене на місію, – продовжив Муді, навіть не звертаючи увагу на заперечення Арі.

Дівчина поставила лікті на свої коліна і глянула на чоловіка з темним як смола волоссям і чорними очима.Снейп стояв та чекав, коли нарешті всі з'являться й Альбус нарешті розпочне зібрання.

В той час, коли його погляд блукав кабінетом, він зустрівся очима з професором Арі.Чоловік підняв одну брову, дивлячись на неї з неприкритою часткою цікавості.Арі застигла.

«Він знає, що я на нього дивилась?»

Снейп кивнув головою, і Арі швиденько відвела погляд та повернулась назад до Муді.

«В-він що тільки що відповів на моє питання? Він вміє читати думки? маячня, пф, просто маячня! Я б знала, якби мої думки читали».

Снейп, тим часом, продовжив роздивлятися дівчину, помічаючи нервозність у її рухах. Чоловік зрозумів, що Арі занадто ввічлива, аби відмовитися від не дуже цікавої їй бесіди.

«За цим цікаво спостерігати», - подумав Снейп та продовжив дивитися на Муді й Арі.

О, шостій п'ятнадцять, всі вчителя вже прибули до кабінету.

Дамблдор обвів усіх поглядом та підвівся з місця. Розмови затихли, та що там розмови, навіть зображені на десятках картин учителі зупинилися й уважно поглянули на Дамблдора. Чоловік сонячно посміхнувся та заговорив.

— Доброго ранку всім, я зібрав вас тут, бо хотів сповістити що тричаклунський турнір відновили!

— Ох, – охнула мадам Помфрі та поклала на груди руку, – невже це насправді?

— Так, – з гордістю підтвердив директор, – він буде проходити в нашій школі.Звідусіль почулися вражені зойки. Хтось радісно посміхнувся, а хтось навпаки, нахмурився. Лише професор Муді та професор Снейп зберігали кам'яні вирази обличчя.

Арі запитально поглянула на Альбуса і за звичкою, трохи нахилила голову у бік.

— Зараз я буду розпоряджатися обов'язками, - Дамблдор прокашлявся й голосніше заговорив, – професорко Макґонеґел, ви будете займатися прикрашанням Гоґвортсу з середини.

— Зрозуміла, директор, – ледве стримуючи посмішку, відповіла Мінерва.

— Професор Арі, – звернувся чоловік до дівчини. Вона судомно здригнулася та поглянула на директора.

— Ви будете займатися влаштуванням святкового балу.

— Добре, – кивнула дівчина.

— Вам допоможе професор Макґонеґел, професор Трюк та професор Трелоні.

Хтось у кутку тяжко та голосно видихнув. З тіні вийшла жінка, з безліччю шалями на поясі.

— Звісно, я допоможу міс Арі, вона ще зовсім ю-ю-юна та безтурботна, як та 16-річна дівчинка з Рейвенклову.

— Мені двадцять шість, – сухо відповіла Арі та холодно поглянула на Трелоні, – але дякую.Жінка хмикнула і знову зникла в тіні.

У кабінеті повисла хвилинна тиша, але потім знову залунав голос Альбуса.

— Професор Снейп, я попрошу вас прослідкувати за поведінкою школярів, аби ті не натворили ще більшого бешкету. Турнір буде доброю нагодою поспілкуватися з нашими закордонними друзями.

— А хто си прибуде? – запитав професор Рубеус Геґрід – викладач "Догляду за магічними істотами" – цей, тобто, які школі?

— Дурмстренґ та Бобатон, – відповів Дамблдор, – всі інші вчителі допомагайте Макґонеґел та Снейпу. Можете бути вільними, окрім..., Северус залишися.

Викладачі попрямували до виходу з кабінету. Арі на хвильку затрималася та поглянула на Снейпа й Альбуса, але знизивши плечима, теж вийшла.

Снейп поглянув на двері. Коли всі вийшли, вони голосно торохнули та зачинилися.

— Северус, у мене для тебе є завдання, – серйозно сказав Дамблдор.

— Невже? – Снейп підняв одну брову та скривив вуста у подобі посмішки, – хоча, коли ти залишав мене у себе задля того, аби просто поговорити.Дамблдор посміхнувся і повів далі:

— Я дізнався, що до нас потрапив, або скоро може потрапити, нишпорка, якось пов'язана з міністерством магії. Ти повинен дізнатися, хто це, і розповісти мені хто він або вона у кінці навчального року. Пам'ятається мені, ти казав, що твоя мітка стає все чіткіше, не забудь про Ігоря Каркарова. Спробуй не виказати себе та будь у край розсудливим, цей рік дуже дивно почався тому навіть не думай розслаблятися.

— Щось мені не пригадується, аби я колись розслаблявся, – нахмурився Снейп. – Зрозумів, ще щось?

— Ні, можеш йти, – Дамблдор доброзичливо підняв руку. Снейп кивну і вийшов за двері.

А тим часом Арі йшла по коридору пліч-о-пліч з Дикозором Муді. Чоловік розповідав їй про те, як намагався зловити червоного оленя заввишки майже зо два метри зростом і про те, як вилов з річки білогубу акулу.

(Білогуба акула – маленька акула розміром 30 см. Кольором білим, як сніг. У неї червоно-сині очі та гості, як леза, зуби. З верхньої та нижньої щелепи ростуть по два довгих ікла. Її назвали білогубою, бо нижня щелепа вивихнута в перед, що надає акулі загрозливого вигляду, разом з цим нижня щелепа світилася в темряві білим цвітом. Взагалі, створіння не небезпечне, навіть навпаки, але через те що шкіра акули дуже ніжна і легко може вкритися порізами, а зовнішній вигляд просить бажати кращого, її бояться).

Арі лише те й робила що кивала головою й уважно слухала. Раптом Муді різко зупинився та повернувся до неї. Чоловік кинув суворий погляд на дівчину. Його рука сягнула в внутрішню кишеню мантії, через секунду Муді дістав фляжку та приклався до неї. Арі з подивом за цим спостерігала.

— Професорко Арі, – чоловік здригнувся та витер вуста рукавом мантії, - у вас, випадково, немає рослини, яка продовжує дію зілля?Муді сховав флягу назад у внутрішню кишеню.

— Е, ні..., ні професор, немає, – Арі прикипіла поглядом туди, де щойно зникла і знову з'явилася рука Муді. Дівчина повернула очі назад на обличчя чоловіка і склала за спиною руки у замок.— Але ви можете запитати у Северуса Снейпа, я впевнена, що у нього обов'язково знайдеться щось подібне, – Арі підскочила, бо Муді раптом гаркнув і агресивно глянув на дівчину.

— Я не потребую допомоги від того, хто підло уникнув покарання, – відповів чоловік та пішов далі уже швидшим кроком.Арі задумалися та побігла слідом.— Про що це ви?Муді подивився на Арі та зміряв її поглядом.

— Ви хоча б знаєте, хто такий цей, Северус Снейп?

— Ні, – дівчина намагалася встигнути за Муді. Той, хоч і кульгав, але пересувався швидко. Чоловік зупинився та повернувся до Арі.

— Він був призваний до Міністерства Магії, за допомогу Темному Лорду.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.