Спогади

Нещодавно, згадала на днях,

Як в перші дні наповнював страх.

Згадала я й тремтіння в ногах.

Тривоги, що з'являлись у снах.

Пам'ятаю, як сидіти боялась одна.

Боялась стояти біля свого вікна.

Здригалась від кожного грому.

Згадала, як швидко бігла додому.

Як хотілося раптом стати сліпою,

Щоб не бачити того роддому,

Де з-під завалів дістали живою

Матір майбутню далеко від дому.

Сховатись, не відкривати нікому,

Раптом взяти і просто стати глухою

Не чути сирену і забути про втому,

Хоча б на хвилину стати простою.

Пам'ятаю і біль від перших втрат,

Що лишились після масових страт.

Очі б не бачили, що накоїв бурят.

Трощили, вбивали, немов цуценят.

На дорогах лежать криваві тіла,

Вбиті у спину прямо посеред села.

Ріки із сліз. Кривава була весна.

Ось така до нас завітала війна.