День поволі згорає

День поволі згорає. Світло коситься на дахи

Жовтохолодним поглядом. З горизонту

Хмари, здаються повікою над заходом сонця

Птахи,

пролітають над оком плануючи вниз

Знаходячи контур

Карнизу

Домів.

І тоді

Повечір'я приходить у місто, у простір площі.

Звуки стають помітнішими. Ліхтарі

Неначе навмисно підкреслюють їх

І в кроках

Знаходиш відлуння невмисного у тобі

Бажання сховатись, відсторонитися чи забутись.

Описати неонові відблиски хмар.

Охопити життя всевеличне, схопивши за комір

Простір,

І кинувши ген в прямокутник квартири,

Щоб там

Всепроникнути в ніч

І прокинутись

Із сонцем.

11.02.2022