День перший ( точніше другий)
"Барви світанку."
Чудовий ранній ранок, світанок.
Ха, яка цікава тавтологія чи, що там зазвичай говорять. Мені байдуже чи правильно я сказала, чи ні мені все одно для мене це ніщо є просто ранок який такий красивий, що й описати складно.
Я вдома. Точніше в батьківському домі разом зі своєю малою кішечкою яку я дуже люблю й не могла залишити в зйомній квартирі в іншому місті. Вона моя малеча мене розбудила, а ще чергова ранкова сирена, яка останнім часом занадто багато вже разів вмикається. Тим бляха виродкам не спиться вони тероризують просте не мирне населення. Хоча тут де мої батьки живуть небезпечно, проте вони не ті хто залишить свій дім...
Знаєте в мене не має ніякої злості до того, що мене розбудила мала чи сирена, бо я бачу цей чудове чарівне небо. Воно просто неймовірне налите такими різними фарбами. Таке враження наче хтось сидить невидимий з невидимим пензлем та фарбами наносить ці кольори. Та частина, що до землі ближча вона має блакитний колір потім синій, далі йде ледь видно рожевий, далі більш насичений рожевий, далі легка смужка червоного кольору, далі знову блідий рожевий, який переливається насичений далі білий й блакитний який заповнює весь інший простір довкола. Все таке чарівне й гарне, що перехоплює подих й важко відірвати очі навіть шкода, що треба кліпати. Така краса вона є неповторною її не хочеться пропустити та її на жаль повторно вже не побачиш.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!