Саливінський вовк

Історія починається після слів «Проте все змінилось одного тихого вечора». Все до того просто забирає місце. Воно мало би бути експозицією, але не є нею, бо описує події, які прямо не впливають на подальший сюжет. Пропусти їх читач — нічого не втратить. Вовк зʼявляється нізвідки. Історія про нього розказана (або просто згадана) дідом чи бабою напочатку й вписана в часопростір, могла би стати чудовою експозицією. Підозрюю, що ви хотіли зробити твіст, але, по-перше, це не обов’язково, а по-друге, він у вас у назві. І так зрозуміло, що буде... Ви пишете про поганців і читач передчуває, що настане справедливе покарання, тож у тому щоб протизерити його немає нічого поганого. Дуже не вистачає легенди про появу вовка. Зараз він виглядає майже, як бог із машини. Останній абзац зім’ятий, мабуть, тому що поспіхом дописували, але можна було зробити коротше і рівніше. Ми співпереживали ГГ — вона врятувалась. То й нехай наступного дня звільнять село. Ви ж не «Повернення короля» пишете, а мініатюру.

Дякую за вашу думку. Ознайомившись з нею, переконався, що змінювати таки нічого не буду. Подібні вступи я люблю, навіть якщо вони не завжди мають важливе значення для історії, проте вони як свіжий шматочок хліба до супу, без нього ж супом теж можна насититись, проте тут вже хто як полюбляє і хто як би сам їв. Такі деталі іноді важливі для підтримки всесвіту історії, бо сухим сюжетом можна теж подавитись. Правильного шляху написання не існує, є тільки думка автора. Тому моя думка така, а як би це була ваша історія, то певно все було б по іншому. Згоден лише з абзацом, кілька речень потрібно буде змінити, а так історія ідеальна... для мене звісно) Проте дякую за варіант як би ви її написали, цікаво побачити сюжет історії саме по вашій формі) Якщо ви не проти, то вкажіть будь ласка вашу історію на цьому конкурсі, з радістю ознайомлюся з нею