Про наболіле
50049
Біжить холодним паводком вода
В спустілі хати, в розіп’яті села
Тіка й собі обдовбана орда
Так й не збагнувши, що наворотила.
Над старим тином в’ється виноград,
До сонця віти спрагло тягнуть вишні,
Десь під водою плед, світлини й лад,
Які ще вчора захищав Всевишній.
Вода тихцем постійно прибува,
Затоплені вже сходи, поверх, кухня,
Перила, книги, іграшки й життя
Спинилося через тупе безглуздя.
Мовчить Червоний хрест, мовчить ООН
У них сьогодні святкування руське,
Для них Херсон – це лише моветон,
Що не вписавсь у їх світогляд вузький.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯